Років із десять тому познайомився з чоловіком, син якого тоді навчався у Москві.
– Як він туди потрапив? – здивувався.
– Запросили, – відповів він.
Виявляється, на Всеукраїнській олімпіаді якісь люди вільно, не криючись, агітували учасників (не кажучи вже про переможців і призерів) вступати до московських вузів. Обіцяли безкоштовне на­вчання, облаштоване житло та соціальний пакет. А після закінчення гарантували престижну роботу та пристойну зарплатню. Хлопець погодився, бо ж, крім нього, в сім’ї підростало ще двоє дітей, а працював тільки батько, і на нього одразу ж почали оформляти документи…

Чимало обдарованих дітей маємо і на Хмельниччині. Так мій колишній завуч школи Петро Надуваний у телефонній розмові якось розповів про родича своєї дружини Сергія – призера все­українських олімпіад, а тепер програміста за освітою, котрого запросили працювати за спеціальністю до… Швейцарії, де він зараз і проживає.
Ці історії пригадав після того, як дізнався про успіхи українських школярів з різних областей держави, на міжнародних олімпіадах. Так, наші діти здобули золоту, срібну і три бронзові медалі на Міжнародній олімпіаді з фізики. Золоту і дві срібні – на олімпіаді з інформатики. Золоту медаль на олімпіаді з лінгвістики. А ще юні математики посіли шосте місце, поступившись лише командам з КНР, Росії, Південної Кореї, США та Канади, тобто з країн, де до природничих дисциплін традиційно особлива увага.
Та жоден засіб масової інформації не надав цій події особливого значення (повідомлення розміщене лише на спеціалізованих сайтах). Це ж не чемпіонат Європи з футболу! Пам’ятаєте, які пристрасті розгулялися навколо виступу української збірної і чим той виступ закінчився? А тут безперечний успіх світового рівня. І що, хтось удостоїв їх «відосика»? Чи якийсь столичний високопосадовець сказав хоч одне добре слово? Ні. Тиша навкруги. А чому? Чи не тому, що деякі новоспечені кандидати і доктори наук поруч із цими дітьми виглядають повними профанами, зате при грошовитих посадах? Тому дуже сумно, що цим обдаруванням може не знайтися місця у нашій державі, і доведеться їм на чужині шукати свої щастя й долю…