Хто бував у Ризі, а побувати там і не скуштувати «Ризького бальзаму», це все одно, що відвідавши Рим, не побачити папу Римського, той знає гіркувато-солодкий присмак цього напою. Саміт Східного партнерства, який відбувся минулого тижня в столиці Латвії, нагадав мені саме цей чарівний «трунок». Отож, стосовно солодкої складової «Ризького бальзаму»: члени Євросоюзу визнали європейські прагнення України. Щоправда, це наше прагнення Європа визнавала і рік, і два і п’ять тому, однак, як мовиться, на безриб’ї — і рак риба! Визнали — дякуємо й за це. Що не може не радувати — саміт у Ризі підтвердив, що ключова угода ЄС з Україною — Договір про вільну і всеосяжну торгівлю набере чинності з 1 січня наступного року.
«Учасники саміту з нетерпінням чекають попереднього застосування глибокої і всеосяжної ЗВТ з Україною, починаючи з 1 січня 2016 року, і позитивного ефекту від її реалізації», — йдеться в спільній заяві.
Безумовною гірчинкою «Ризького бальзаму» стало те, що європейські лідери відмовились виконувати прохання Києва та фіксувати в підсумкових документах саміту можливу дату впровадження безвізового режиму, як того очікували мільйони українців. Тим часом у заяві саміту згадано про те, що за «якісної» роботи Києва щодо Плану дій по візовій лібералізації, візи для українців може бути скасовано в 2016 році.
Так то так, однак упевненості, що цю «якісну роботу» офіційний Київ виконає в 2015 році, — немає. Бо що, скажіть на милість, заважало нашим можновладцям зробити це до Ризького саміту? Неспроста ж, не вірячи в цю «якісну» роботу, чверть населення країни самотужки відкриває собі візи і «приєднується» до Євросоюзу. Поки що як безправна і дешева робоча сила, яка, попри свою дешевизну на Заході, все ж дорожче оцінюється там, аніж на Батьківщині. Судіть самі, тільки за перші чотири місяці поточного року українські заробітчани офіційно переказали в Україну півмільярда доларів. От кому мала би в ніженьки вклонитися за порятунок від дефолту голова Нацбанку пані Гонтарєва, яка своєю поведінкою в Ризі не лише зганьбила, а й принизила українців. У тому числі й заробітчан, які підтримуючи бюджет України своєю каторжною працею, за рік-два вільно «шпарять» мовою тієї країни, де вимушені жити і працювати. Адже як інакше можна розцінити той факт, що очільниця найвищої фінансової інституції України на престижному форумі в Латвії відмовилася говорити українською мовою навіть після того, коли модератори форуму зауважили, що перекладачів із російської, на якій «штокала» і «какала», вибачте за грубість пані Гонтарєва, немає на саміті? Тож чи дивно, що й Верховна Рада, яка чи не наполовину складається із таких от «гонтарєвих», на минулому тижні відмовилася прийняти закон, який би зобов’язував українських високопосадовців і можновладців володіти державною УКРАЇНСЬКОЮ мовою, себто, мовою того народу, на податки якого вони, власне, й живуть, чи точніше б сказати — мали б жити. Мали б, та не живуть, бо хоч на словах Україна й декларує принцип відділення влади від бізнесу, насправді влада і бізнес у нас — як сіамські близнюки. А звідси — корупція, а звідси — хабарництво, небажання щось кардинально змінювати, реформувати. І як наслідок — недовіра Європи, яка не вірить словам. Тільки — ділам. А діл цих у нашому активі, погодьмося — кіт наплакав. Хоча, дивлячись іноді на діла, які наш уряд декларує як реформи, ні-ні, а й згадаєш повчання мудрого кравця: сім разів відміряй, аж тоді — ріж! У нас же діють навпаки. Узяти хоча б чи не найболючішу для кожного з українців тарифну тему. Пригадую, коли місяць тому на позачерговій сесії з трибуни обласної ради я запропонував колегам-депутатам звернутися до уряду, Президента, Верховної Ради з заявою, щоб вони відтермінували прийняття грабіжницьких тарифів на тепло, газ, електрику допоки комісія Верховної Ради з тарифів, створена за ініціативою Юлії Тимошенко, не перевірить умотивованість такого різкого подорожчання, один із колег-депутатів навіть звинуватив мене в тому, що своєю пропозицією я виступаю проти ...незалежності України! Не мало і не багато! Спасибі, хоч сепаратистом не нарік! Тоді, за браком часу я не став нагадувати своєму опоненту, що на відміну від нього, мій рід бореться за незалежну Україну не з 24 серпня 1991 року, а із 1941-го, з моменту, коли батько і всі його брати пішли спочатку в «Поліську Січ» Бульби-Боровця, а потім влилися в УПА, внаслідок чого половина родини Вороб’їв лежить у безіменних могилах рідного мені Полісся, а інша — мучилась у північних таборах і висилках. Як і не став нагадувати, де, коли і на яких майданах я стояв і які погрози чув на свою адресу за участь у протестних акціях. До чого я? А от до чого: минулої п’ятниці відбулося підсумкове засідання робочої групи Верховної Ради створеної для аналізу тарифів у ЖКГ. Після багатогодинних дискусій із цього приводу, часники комісії ВР одностайно затвердили такі висновки:
1. Норми споживання тепла при розрахунку тарифів завищені в окремих випадках у 3-5 разів! Такий висновок зроблено на основі аналізу однотипових будинків (з та без лічильників), які розташовуються в ідентичних кліматичних зонах у різних містах України.
2. Група наголошує на існуванні корупційної складової при нарахуванні тарифів.
3. Група заявляє про серйозні корупційні зловживання в питаннях використання газу українського видобутку, призначеного для потреб населення.
4. Група рекомендує ухвалити законодавчі акти, які дозволять безкоштовно забезпечити населення лічильниками тепла.
Як зауважив на своїй сторінці у «Фейсбуці» член робочої групи, народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Каплін «тепер будемо вимагати особистих пояснень у Арсенія Яценюка на дні уряду в Раді!».
Аналогічну заяву зробила і лідер «Батьківщини».
— В уряду є тиждень для зниження тарифів, — заявила Юлія Тимошенко в прямому ефірі одного з каналів. — Я можу твердо сказати, що наша команда не відступить від вимоги зниження тарифів, тому, що вони необґрунтовані, несправедливі та корупційні.
За словами леді Ю, робоча група домовилася про створення тимчасової слідчої комісії, яка дослідить, куди дівається дешевий український газ ціною тисячу гривень і якого вистачило б на комунально-побутові потреби всієї України.
А й справді — куди він дівається? Віриться, що відповіді чекати недовго.
Gismeteo 
