Не звинувачуйте мене в упередженому чи нешанобливому ставленні до народних депутатів. Адже обирав їх сам народ, вручивши мандат найвищої довіри. А заодно — тепле й комфортне місце роботи, високі зарплати, сите життя, у якому, зокрема, зимові канікули тривають 38 днів. І проводять їх із насолодою, але не в рідній Україні. Рівень, розумієте, не той, та й загальний тривожний настрій нині у державі зовсім не сприяє спокійному відпочинку. Тож подалі від цієї атмосфери, аби можна було розслабитися…
Але й, повернувшись із канікул, депутати пропрацювали лишень тиждень і знову пішли. Цього разу — на карантин, пояснивши таке рішення зростанням у Верховній Раді кількості хворих на COVID-19. Працюватимуть два тижні у комітетах. Звичайно, всім хворим — якнайшвидшого одужання, однак чомусь ніяково перед нашими міжнародними партнерами. У період, коли вони ведуть інтенсивні дипломатичні переговори, аби запобігти російській агресії в нашу державу, український парламент переходить саме на таку форму роботи.
Втім, як подейкують в опозиції, це не зовсім карантин. Це рішення, мовляв, викликане тим, що в монобільшості нині не вистачає голосів. Адже, як зазначив, зокрема, депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк, коаліції нині фактично немає, вона існує лише де-юре.
Зрештою, політичні ігри добряче усім набридли. Особливо дратують вони нині, коли загроза великої війни надто велика. Інформаційна напруга, здається, сягає уже точки кипіння. Від безкінечних повідомлень про пересування російських військ на наших кордонах, про евакуацію працівників іноземних посольств з України, про ймовірні дати вторгнення РФ на нашу землю справді може «поїхати дах».
Військова загроза, на думку фахівців, дестабілізує ситуацію всередині нашої країни. Страждає економіка. З України тікають інвестори, ми втрачаємо сотні мільйонів доларів. Закономірно, що у кінцевому результаті усе відбивається на наших гаманцях. Уже нині долар коштує майже
29 гривень! Відповідно, знецінюються доходи, зростає інфляція. Вкотре знижується рівень життя. Але, як кажуть люди старшого покоління, усе витримаємо, аби лиш мир і спокій були.
Разом з тим, увага всього світу нині прикута до України. Експерти зауважують, що ще ніколи наша держава не мала такої міжнародної підтримки. США, Євросоюз, Великобританія — усі обіцяють небачені досі санкції проти Росії, якщо та наважиться на вторгнення в Україну. Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, який днями перебував у нас з візитом, заявив, що Лондон та інші країни активують санкції «в ту саму хвилину, коли нога російського солдата наважиться перетнути український кордон і ступити на українську територію».
Так, усі обіцяють застосувати санкції, але лише — після нападу. Втім, хто і яку б підтримку нам не обіцяв, ми давно повинні усвідомити, що воювати за Україну, окрім нас, не буде ніхто. Це наша земля, земля наших дітей і нам її захищати.
У зв’язку з цим не можу не згадати про День пам’яті Героїв Крут (29 січня), відзначення якого минуло досить непомітно на тлі усіх міжнародних візитів та перемовин. Але в реаліях сьогодення, через 104 роки, ця героїчна подія набуває особливої ваги.
«Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Кому, як не нам, перепинити більшовикам шлях на Київ», — таким було звернення куреня Січових стрільців Київського університету святого Володимира до студентів-гімназистів у далекому 1918-му. Битва завершилася трагічно, адже сили були надто нерівні, а воякам-студентам ніхто не допоміг.
Подібна трагедія ніколи не повинна повторитися. Але в ній понад усе вражає юнацька відвага та сила духу.
Єднаймося! Сили нам!
Gismeteo 
