На Донбасі, здається, сторони зайшли у глухий кут. Якщо говорити шаховою мовою, то маємо пат або нічию. Сепаратисти, слава Богу, не можуть вилізти за межі своєї лугандонської резервації та поширити пошесть терору на інші терени України. З іншого боку, сили АТО, знищивши бойовиків у кількох населених пунктах, де метастази війни не вкорінилися, призупинили своє просування. Справді, знищити терористів можна, лише перекривши надійно кордон, припинивши притік зброї та найманців. Усіляка наволоч, яка навіть не просочується, а вільно прибуває в Україну, постійно підживлює військову міць сепаратистів ― вкрай необхідно міцно замкнути кордон.
А поки відбувається військове перегрупування, Лугандон живе своїм життям. Яке воно? На жаль, поки немає можливості отримати реальну інформацію з найгарячіших точок ― Слов’янська, Краматорська. Але картину життя столиці Лугандона ― Донецька побачити очима мешканки міста є можливість. На превеликий жаль, ця картина, так здається, буде написана значно чорнішими фарбами (див. «ПВ» від 10 квітня, №№ 51-52, «Донбас у вогні?»). Але побачимо, чи так це. Отже, знову пропонуємо вам розмову з корінною донеччанкою Тетяною СОКОЛОВОЮ.
— Що змінилося за останні місяці у Донецьку? Як вам там наразі живеться, пані Тетяно?
— Краще, звісно, не стало. Але точно вам скажу, що усе менше можна зрозуміти ситуацію, що склалася у нашому місті. Хто зараз є владою, вкрай важко сказати. От послухайте, терористи захопили обласні владні установи, але міські функціонують у звичному режимі. Тобто паралельно діють і органи державної влади, або, якщо хочете, міського самоврядування, і сепаратистські структури, які комфортно розмістилися в обл-
раді та облдержадміністрації. Одне з приміщень нашої установи (де я працюю) розташоване біля захопленого бойовиками СБУ, то там ми не працюємо ― переїхали до іншої будівлі, забравши усю техніку. Страшно ж ― можуть захопити, понищити або банально вкрасти.
— А що, такі випадки часті, грабують?
— Не кажіть, щось таке в нас коїться. Озброєні, у масках заходять до магазинів та беруть, що їм треба. У центрі позакривались усі магазини із коштовним товаром: шкіра, хутро. Іноді в людей чи установ відбирають машини, просто, як кажуть, серед білого дня.
— А правоохоронці? Завжди хотілося зрозуміти, яку позицію вони зайняли у цьому протистоянні?
— Я б теж не відмовилася це зрозуміти. Міліція на вулицях є, але чим займається?.. Скажімо, відбувався проукраїнський мітинг, вискочили якісь із георгіївськими стрічками та почали гамселити людей. Міліція ― спокійно спостерігала, стоячи осторонь. Не можу сказати, що вона підтримує сепаратистів, але точно не на боці українських сил. Кажу ж, ситуація абсолютно непевна: чи то махновщина, чи то всевладдя. Українських військ та Нацгвардії в місті немає, але й не скажу, що вулицями бігають озброєні терористи, роз’їжджають танки та бронемашини. Ні, такого немає. А от ходить наразі поголос, що Пушиліним (чи кимсь із цих керівників ДНР) видане розпорядження про дозвіл ополченцям підселятися до людей без їхньої згоди. Я ще цього документа не бачила, але можу собі уявити, що до тебе в квартиру приходять якісь чеченці та заявляють: ми тут житимемо.
— Тобто бачили чеченців у місті?
— Не можу говорити абсолютно впевнено, але, як нині прийнято казати, людей неслов’янської зовнішності зі зброєю на вулицях зустрічала.
— Пані Тетяно, а все ж, хто вони, ці сепаратисти? Російські найманці? Місцеві?
— Є і ті, і інші. Якщо говорити про наших, то, окрім ідейних прихильників Путіна, Росії, є багато таких, які працюють за гроші. Бачила, на місцевому телебаченні показували, як один з них розповідав: немає роботи, а годувати сім’ю треба, от і пішов у ополченці за двісті гривень за добу. Ви зрозумійте, в нас багато безробітних, і в такий час вони просто користуються можливістю отримати копійку.
— Ви сказали про телебачення. Яке воно зараз? Хто його контролює? Вам показують російські канали?
— І тут повний безлад. Контролюють, я так розумію, сепаратисти, бо російське телебачення в нас є. Але в мене два телевізори, один з них на кабелі. Тому маю і українські канали, і російські: потік інформації з вітчизняних та сусідських каналів зовсім протилежного змісту, тому намагаюся навіть не дивитися телебачення ― набридло вже. Та й усім набрид цей безлад. От не можу зрозуміти: Маріуполь за один день звільнили, туди навіть губернатор Тарута переїхав керувати (до цього ― то в готелі, то в якихось інших держустановах перебував). А чому не можуть вирішити питання із Донецьком? В нас же укріпрайонів не збудовано; це не Слов’янськ чи Краматорськ, вільно пересувається міський транспорт. Чому досі не навели лад?
— Справді, дії силовиків у багатьох викликають запитання. Говорять же і про саботаж, і про зраду військових. А що у вас думають про позицію Ахметова? Багато ж хто каже: він допустив цю ситуацію, хоча міг задушити у зародку, як Коломойський у Дніпропетровську. Мріяв, що таким чином досягне панування на Донбасі, але зараз, здається, може утратити все: і гроші, і вплив. Чути про нього щось?
— Заховався десь Ахметов. І не видно, і не чутно. Справді, із його впливом на Донбасі, багато хто так думає, можна було не доводити до такого протистояння, крові. Гинуть же наші українські хлопці! Здається, Ахметов сильно помилився, бо думав: заварю маленьку бучу, а потім усе владнаю та стану володарювати на Донбасі. Але маховик розкрутився ― він не контролює ситуацію. Тепер, здається, що, коли все владнається, йому вкрай важко буде відновити вплив на Донбасі. Чи пробачить йому нинішня влада усі ці події? Можна ж було не допустити: я дивлюся на сусідів ― Харків, Дніпропетровськ: спромоглися ж притиснути усіх сепаратистів. Він дозволив ― йому платити за рахунками. Не здивуюся, якщо його бізнес перехоплять спритніші хлопці. А поки гинуть люди, багато хто виїжджає.
— Я теж чув, що окремі мешканці Донецька, до прикладу, вирішили перебути небезпечний час «із користю» ― до Криму поїхали. Ви не маєте такого бажання?
— Та ви що? Не знаєте, що із цінами на півострові робиться? Як там можна проводити час? Мої знайомі, які туди поїхали, казали, що, до прикладу, кілограм м’яса коштує 150 гривень. Жодних коштів не вистачить, аби провести час у Криму.
— І не тільки до Криму їдуть. Біженці є в усій Україні. А чули, що вже люди говорять: чому це наші хлопці гинуть за мир на Донбасі, а мордаті донеччани тікають на захід, ще й вимагають, аби їм прихисток дали, знайшли роботу? І, як пишуть у соцмережах, вважають західняків лохами, за рахунок яких можна чудово жити.
— Про останнє не чула. Але мають рацію мешканці України: каша заварилася у нас, і наші чоловіки мають брати найактивнішу участь у придушенні сепаратизму. У нас же сотні тисяч шахтарів ― де їхнє вагоме слово? Ахметов не дав наказу? Навіть не знаю, чому наш регіон мовчить. Не скажу, що в нас так багато прихильників Путіна чи Росії, але зомбіфікація телеканалами йшла та йде дуже потужна. От і маємо, що маємо. Хто б міг подумати, що кров буде литися? Дуже сподіваюся, що найближчим часом ситуацію владнають, бо остогидло жити у напіввоєнній ситуації. Не тільки мені, усім це вже набридло.
Gismeteo 
