«Державна зрада — це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності...» (ст. 111 Кримінального кодексу України).
Анатомія цієї небувалої зради в історії України відбувалася на очах усього народу, політиків, еліти, війська, кожного українця. Підла, неймовірно підступна зрада першого президента держави Л. Кравчука, яку довершив уже другий — Л. Кучма.
Погодьтеся, ніхто в світі не скасовував закон сильного. В усі часи, в усіх народів саме могутнього, потужного не лише поважають, а й бояться. То хіба цього не знав перефарбований «цекіст» Кравчук, сидячи всі каденції і голови ВРУ, і президента своєю дупою на двох берегах московії та Києва?! Чи не відав цього Кучма, працюючи все життя на оборонку?! Усвідомлювали, знали і могли спрогнозувати чим все те закінчиться. Однак лише хижа особиста зацікавленість цих двох продажних шкур Кравчука і Кучми призвели до сьогоднішньої, назвемо речі своїми іменами, третьої світової війни, (хочу дуже помилитися), може, останньої в історії людства.
Безперечно, кожен українець знав, що його держава в 1991 р. мала за розміром третій ядерний арсенал у світі. А вже 2 червня 1996 р. обидва христопродавці позбавили її ядерного щита. Нагадаю, що він тоді складався із 176 міжконтинентальних балістичних ракет, які були на озброєнні 43 ракетної армії, що дислокувалася в Україні. 130 рідкопаливних СС-19 (по
6 боєголовок кожна); 46 твердопаливних СС-24 (по 10 боєголовок кожна); стратегічні бомбардувальники ТУ-95 МС та ТУ-160 (від 30 до 43 од.); ядерні боєприпаси стратегічної зброї від 1514 до 2156 од.; тактичні ядерні боєприпаси від 2800 до 4200.
Про що ж думали нардепи, які
16 липня 1990 р. прийняли Декларацію про державний суверенітет України, заклавши безглузді принципи без’ядерності («не приймати, не виробляти, не набувати ядерної зброї»). Це безумство з боку того парламенту ще назвали «доктриною Павличка». Даруйте, саме таку зловісну і фатальну роль разом із іудами Кравчуком і Кучмою зіграв цей куцомозкий «писака».
США і расєя аж пищали, бажаючи бачити третю в світі ядерну державу беззубою та кволою. Тоді перефарбований московський «цекіст» Л. Кравчук і його співучасник, теж негідник, з огляду нинішньої варварської війни проти України з боку ординців, голова СБУ
Є. Марчук, почали активно позбавляти Україну ядерного захисту. Проти цієї відкритої зради виступили В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Володимир Толупко й офіцери Вілен Мартиросян, Олександр Скіпальський, Григорій Омельченко. В жовтні 1991 року до кабінету мерзотника Кравчука (тоді голови ВР) прорвалися полковники В. Мартиросян, О. Скіпальський та Г. Омельченко і рішуче вимагали не вивозити до росії хоча би тактичну ядерну зброю, а залишити її як гарантію стримування військової агресії московської орди. Бо вже тоді московські поганці почали пропрацьовувати анексію Криму й агресію на Донбасі. Відомі випадки, коли, приміром, генерал Михайло Башкіров, склавши присягу на вірність Україні, відмовився виконувати наказ міністра оборони расєї Шапошникова (рашиста), саботував передислокацію стратегічної авіації з Прилук і Узина до Рязані та Енгельса. З поганської москви приїхали ординці-генерали і в нахабний спосіб хотіли перегнати дальню стратегічну авіацію, яка була часткою України, на територію московитів. Тоді Башкіров звернувся до свого приятеля, командира 72-ої мотострілецької дивізії, і перекрили п’ятьма БТРами злітні смуги, не давши в такий спосіб привласнити москалям наші літаки. Однак старші військові чини, як і деякі українські політики на чолі з іудою українського народу Кравчуком, зробили свою темну справу.
У квітні 1992 року на ВРУ найшло якесь певне прозріння, бо прийняли постанову «Про додаткові заходи щодо забезпечення Україною без’ядерного статусу», чим заборонили вивезення з держави ядерної тактичної зброї. Московські поганці обурилися, бо добре знали, що такий крок — це гарантія, що вони сидітимуть у своєму болоті тишком-нишком, не зазіхаючи на нас. Адже Україна могла легко знищити расєю у відповідь на агресію навіть тактичною ядерною зброєю. Але знову державну зраду вкотре вчинив негідник Кравчук, який у 1994 році вмовляв ВРУ зняти застереження щодо ядерного роззброєння, брехливо і цинічно заявив, що експерти росії, США й України ось-ось працюватимуть над визначенням вартості ядерної зброї, і це вже після того, як вона була фактично вивезена і знищена з вказівки мерзотника. Щоб там не плів нині цей промосковський лис і українська гнида, але тоді він отримав не якусь молоду державу у вигляді безпорадного маляти, а супер ядерну державу. На момент розпаду імперії зла СРСР — Україна мала понад десять відсотків ядерної зброї, яка легко досягала і Європу, і США, і, щонайголовніше, саму расєю в будь-якій точці її великої території. Саме сюди українські ядерні заряди долітали б найшвидше. Обслуговували цей арсенал майже мільйон військовослужбовців. Саме в Україні була найпотужніша база підприємств із колективами інженерів-конструкторів: Дніпропетровське КБ «Південне» та Харківський «Хартрон». Приміром, ще донедавна дніпропетровці постачали московським агресорам надпотужну смертоносну ядерну «Сатану».
Як могли, справжні патріоти боролися, щоб повернути атомний щит Україні. Мовляв, якщо вже знищили стратегічну ядерну зброю, то необхідно залишити хоча б тактичну. Нині підлий зрадник Кравчук сплітає, мовляв, якби він не знищив атомного щита держави, то москалі б напали на нас ще тоді. А ще сплітав, що Україна не в змозі самотужки обслуговувати ядерну зброю. Все це брехня брехлива.
Перше, в расєї тоді, у 90-х були свої внутрішні серйозні проблеми і їй було не до України. Друге, саме в Україні успішно працювала база під створення й обслуговування ядерних боєприпасів усіх видів. Третє, значна частина вчених у колишньому СРСР, яка займалася розробками в галузі зброї масового знищення і офіцерів, які служили на ракетних «точках», у стратегічній авіації тощо були українцями. Навіть директор ЦРУ Р. Джеймс Вулсі наголосив, що «...вчені, які займаються ядерною зброєю в СРСР, є українці, й Україна може залишити собі ядерну зброю, бо немає ніяких проблем із її утриманням, збереженням та застосуванням». І, найголовніше, ракетні війська України на своє утримання передбачали усього сім відсотків від державного бюджету!
У 1994 році президентом стає Леонід Кучма. Здавалося б, ракетна галузь таки буде збережена. Проте саме під час президенства цієї рудої потвори, а ще начебто професійного ракетника, докорінно знищився ядерний щит як гарантія миру та захисту України. Саме при другому іуді Кучмі держава позбулася техніки, військового майна, будівель, усієї інфраструктури ракетної армії. Втім він став рідним батьком олігархів із своїм первістком, зятем Пінчуком, Ахметовим, Коломойським, словом, кількох десятків кровопивців України. А ще цей негідник «прославився» знищенням аграрного сектора держави, вбивством журналіста Гонгадзе, вигодовуванням головного колаборанта і мерзотника, кума кремлівського ліліпута, Медведчука, якого призначив керівником апарату президента.
Ще у ті часи В’ячеслав Чорновіл назвав Кравчука, якому вищі чини США давали найпомпезніші прийоми, а після знищення ядерної міці держави показували пальцем біля скроні, мовляв, що поробиш, дурник, зрадником України. До останнього американський президент Клінтон не мав упевненості, що договір про ядерне роззброєння буде ратифікований ВРУ. Втім паскудник Кравчук запевнив його, що договір не потребує ратифікації в українському парламенті, де переважають консерватори та націоналісти.
6 грудня 1999 року парламентська тимчасова слідча комісія з перевірки незаконної торгівлі зброєю й військовим майном надіслала листа гадині Кравчуку, щоб він повідомив, як і коли вивозили з України оперативно тактичну і тактичну ядерну зброю. На це падлюка вкотре відбрехався, що він особисто ніяких рішень не приймав, хоча на всіх тих документах значаться його поганські кінцівки. Залишається понині таємницею, скільки срібників за знищення ядерного потенціалу України отримали іуди Кравчук і Кучма. В свою чергу Україна отримала жалюгідний папірчик у вигляді Будапештського меморандуму, розрекламованого насамперед хижою расєєю. Папірець, яким, даруйте, варто підтерти одне місце в одному місці. Іншими словами, Україна через зраду двох мерзотників Кравчука і Кучми почала жити в ілюзії міжнародного захисту, ціну якого ми відчуваємо, потопаючи нині у річках власної крові, живучи в попелищах знищених міст, пересуваючись поміж могилок розстріляних дітей, поневіряючись по всьому світу від тотального, нечуваного в історії людства геноциду, який несуть Україні московські поганці, і які руками американців зробили нашу державу кволою та незахищеною від людоїдів-ординців, які щомиті можуть легко завдати по Україні ядерного удару. І найголовніше, за іудівські труди Кравчуку, який знищив ще і найсильніший у світі військовий Чорноморський флот, і економічний потенціал України, подарувавши народу базарні «кравчучки», перетворивши його у злидня й наймита, начепив Зірку Героя України.
Безсумнівно, саме нині, коли йде найкривавіша війна в центрі Європи, коли на карту поставлено: бути чи не бути Україні як державі, а українцям як нації, потрібно негайно судити цього старого дуполиза московитів-ординців за статтею «Державна зрада», яка не має терміну давності. Такої ж справедливої участі заслуговує ще один юда українського народу — Кучма. Саме він довершив чорну справу, розпочату Кравчуком. Хоча для ока спробував все ж залишити на озброєнні української армії твердопаливні ракети не в ядерному оснащенні. І все це, погодьтеся, ніякі «не політичні помилки», «не особливі обставини» чи «прорахунки» тощо. Це цілком продумана, проплачена москалями зрада України і її народу. Таке не прощається ніколи.
А на знак презирства та зневаги до юди, ренегата та українопродавця Кучми особисто відмовляюся від присвоєного ним Указом № 538 від 1.07.1998 р. мені Почесного звання «Заслужений журналіст України». Бо ця нагорода підписана потворою, руки якої нині по лікті в крові. А ще закликаю всіх колег, які отримали відзнаки та нагороди з рук найбільших зрадників України Кравчука і Кучми, підтримати мене. Бо саме нині всі ми, українці, наша держава пожинає плоди їхньої продажності та відступництва. Як казали здавна в Україні, на гілляку цих христопродавців!
P. S. В ІНТЕРВ’Ю ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, СПРАВЖНЬОГО ПАТРІОТА СВОГО НАРОДУ, ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО ЗМІ расєї ВІД 27 БЕРЕЗНЯ ЦЬОГО РОКУ ВІН З ВЕЛИКИМ БОЛЕМ І ОБУРЕННЯМ НАЗВАВ ЗНИЩЕННЯ ЯДЕРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ НЕБУВАЛОЮ ЗРАДОЮ І ЗДАЧЕЮ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ. КИМ? МИ УЖЕ ЗНАЄМО!
Gismeteo 
