Ну що, починаємо заощаджувати газовий ресурс? Те, що дві третини Києва живе без гарячої води, факт відомий. Тепер і Хмельницький запровадив режим економії: гаряча вода подається з початку серпня лише зранку та ввечері. В області розпочалося виконання урядової постанови № 296 від 9 липня «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014/2015 року», яке передбачає скорочення обсягів споживання блакитного палива, аби з мінімальними втратами пройти зиму.
Влада передбачає, що до березня наступного року нам вистачить 30,23 мільярда кубометрів газу (докладніше про ситуацію див. у «ПВ» №№ 111-112, «Газовий... «голодомор»), але для цього доведеться дещо зменшити апетити та пожертвувати часткою комфорту. Підприємства теплокомуненерго мають на тридцять відсотків скоротити споживання палива ― для них на ці вісім місяців передбачено 5,85 мільярда кубометрів, у тому числі для Хмельниччини ― 106,9 мільйона кубів). Тому гарячої води отримуємо вже менше. Але мати її з 6 до 9-ї ранку та з 18 до 22-ї ― цілком нормально в умовах газової та реальної війни. Особливо на тлі столиці, яка використовує цілодобово холодну воду. Але набагато гострішим (у нинішню шалену спеку про це якось навіть важко задумуватися, мовляв, де ще та зима?) є питання, що буде в холодну пору року із опаленням? Наскільки вистачить газу у підприємств теплокомуненерго для підтримання комфортної температури в оселях? Як містянам утеплитися? Як заощадити селянам на опаленні за нинішніх шалених цін на паливо? Тобто, як усім нам зробити житло максимально теплим?
Як відбуваються втрати тепла? Цілком логічно, що через підлогу, стелю, стіни та вікна. Розрахунок експертів, за умови ― за вікном нуль, а у приміщенні плюс двадцять, показав: для будинку площею сто квадратних метрів розподіл приблизно однаковий ― по двадцять п’ять відсотків. Але, якщо поглянути на багатоповерхівку, то картина суттєво змінюється. Справді, втрати через підлогу та стелю стосуватимуться лише першого та останнього поверхів, тим більше, що їхня площа стане малою на тлі стін та вікон. Тому розподіл тепловтрат становитиме: дах ― чотири відсотки, підлога ― шість відсотків, стіни ― 22 відсотки, вікна ― 68. Отже, вирішення проблеми віконних шибок ― найголовніше для заощадження. Не дарма ж усі бюджетні установи ― садки, школи, лікарні передусім замінюють вікна, аби зекономити кошти на опаленні та збереженні тепла. І нам, мабуть, доведеться про це думати напередодні непередбачуваної з точки зору газопостачання зими.
Селяни й самі знають, як їм утеплити підлогу та горище. Про стіни теж наразі мову не вестимемо, бо це не складне завдання ― багато компаній нині обшивають будинки теплоізоляцій-
ними матеріалами. А от із сучасними склопакетами розібратися значно важче. Надто великий їх вибір на ринку, доволі багато нюансів у цих пакетах, що забезпечують комфорт в оселі. Як же вибирати шибку?
Відразу зазначимо, що на матеріалах, з яких зроблено каркас та фурнітуру, не акцентуватимемо увагу. Звісно, краще, мабуть, дерево, ніж алюміній чи пластик; німецька фурнітура ліпша за турецьку чи китайську. Це питання товщини гаманця споживача.
Крім того, порекомендуємо замовляти вікна у виробників, які мають свої потужності, кваліфікованих монтажників та дають гарантію на свої вироби. Найважливіше у вікні ― склопакет, бо саме від нього (на дев’яносто відсотків, на думку фахівців) залежать енергозберігаючі характеристики вікна. Найпростіший ― однопакетна шибка: тобто два скла і між ними повітря. Так, двопакетна (три скла), звісно, краща: опір теплопередачі десь у півтора рази вищий, ніж в однопакетній, але за це треба розраховуватися збільшенням товщини та ваги пакета на третину. Відповідно, зростає навантаження на фурнітуру, яка швидше вийде з ладу. Між іншим, такі вікна не відповідають й будівельним нормам ― опір теплопередачі має бути не меншим за 0,75, а однокамерний пакет має 0,32-0,36, двокамерний ― 0,47-0,54, зазначив експерт. Це варто пам’ятати при виборі комплектації вікна, бо часто пропонують такі прості шибки, «бо вони дешевші». До того ж орієнтуватися лише на кількість пакетів не варто: річ у тому, що такий самий ефект покращення властивостей можна досягти всього лиш поставивши одне енергозберігаюче (або, науковою мовою, низькоемісійне) скло. Спеціальне покриття «віддзеркалює» тепло всередину помешкання, дозволяючи однокамерній шибці за якістю теплообміну бути на рівні двокамерної зі звичайним склом. «Товсті» пакети доцільні лише у випадку потреби в звуковій ізоляції. Раптом ви мешкаєте біля залізничної колії ― енергозберігаюче скло, очевидно ж, від шуму не захистить.
Ще один крок на шляху енергозбереження — це наповнення слопакетів інертними газами: аргоном чи криптоном, а також гексафторидом сірки. Це дає додатковий енергозберігаючий ефект. Слід зазначити, що нові технології заповнення міжшибкового простору газом дозволяють його там довго утримувати, зменшивши втрати до лише двох відсотків на рік.
На цьому, мабуть, можна було б поставити крапку, якби не один нюанс: нині на ринку Хмельниччини є склопакети нового покоління SILVERSTAR COMFORT з опором теплопередачі 0,98. Вони розроблені європейськими науковцями і поєднують у собі енерго-
зберігаючі та сонцезахисні функції. Це досягається завдяки революційному покриттю на внутрішній поверхні і дозволяє здобути кращих характеристик, ніж у двокамерному енергозберігаючому склопакеті. Крім того, цей склопакет зменшує нагрівання приміщення влітку, відбиваючи частину ультрафіолету.
Чому звертаємо увагу на саме цей тип? Бачите, які зараз в Україні погодні умови? Працюєте чи живете на «сонячному боці»? Якщо відверто, провести робочий день у кабінеті з південного боку ― неабияке випробування. Те саме стосується й кімнат оселі, які «дивляться» на сонце — справжня тобі Сахара. Пакет із сонцезахисним склом практично виконуватиме функцію кондиціонера, зберігаючи комфортну температуру у приміщенні.
Отже, якщо ви вирішите встановлювати сучасне вік-но, то краще обрати його з однокамерним склопакетом, який поєднує в собі енергозберігаючі та сонцезахисні властивості. Тобто два в одному ― і для літа, і для зими.
Gismeteo 
