Чи змогли б ви дістати рукою з власного подвір’я до хати сусіда? Що за ідіотизм? — обуриться дехто. — Звісно ж ні! Ми ж не в столиці Китаю, перенаселеному Пекіні живемо, а на рідному Поділлі, де і землі, і повітря ще, дякувати Богу, на всіх вистачає!
А от хмельничанин Леонід Парадний, який проживає по Подільській, 166/1, віднедавна цей фокус готовий показувати всім мало не щодня (на фото). Адже від його оселі до нової сусідської забудови — лиш трохи більше двох метрів, а від огорожі, яка розділяє обидва обійстя — лише шістдесят сантиметрів. Тому не дивно, що чоловік ладен на всеньке місто волати, аби хтось таки з містовпорядників та відповідних конт-ролюючих органів й інспекцій почув про його біду і зрозумів, як почувається його сім’я в такому агресивному сусідстві. Тільки звучить вже втомлений за півроку голос нашого земляка, який втрапив не зі своєї волі у цю халепу, наче глас спраглого в пустелі.
Тим часом завбачливий і впертий сусід знай собі зводить глуху прямовисну стіну все вище і вище. Тепер вона вже затуляє і небо, і сонце родині Парадних. Сусід, почавши будівництво в кінці минулого року і на деяку мить призупинивши його, навесні — спохватився і, ніби наверстуючи втрачений час, вправно вигнав уже другий поверх. А чому б і ні?! Вочевидь, саме так зрозумів чоловік рішення Президента України, який дав згоду уряду запровадити в державі тимчасовий мораторій на будь-які інспекції та перевірки. Але ж мораторій на перевірки не означає дозвіл на самоуправство, самозабудову і порушення всіх мислимих і немислимих норм у будівництві!
Адже, за пожежними нормами, відстань між сусідніми будівлями повинна становити не два-три, як у цьому випадку, а мінімум вісім метрів, а враховуючи те, що дім родини Парадних, збудований у середині минулого століття, і сягнув уже «пенсійного» віку, то, можливо, й ще більше! Так, в офіційній відповіді на запит громадянина Л. Н. Парадного, яку дає головне управління ДСНС України у Хмельницькій області за підписом начальника Б. В. Болібруха, йдеться: “...Мінімальні протипожежні розриви між житловими і господарськими будівлями II, III ступеня вогнестійкості на двох сусідніх ділянках мають становити вісім метрів”. З огляду на загальноприйняті санітарні норми зазначимо, що двері гаража (а саме так називає свою споруду забудовник) повинні розташовуватися на відстані не менш ніж десять метрів від житлових вікон.
Не поцікавиться чомусь і жоден місцевий податківець, а який приватний підприємець чи підприємство виступає забудовником і чи сплачує податки за своїх робітників у державну казну? У нас що — і на сплату податків мораторій? Тому й виходить, що ніхто не проінспектує й проект будівництва з огляду на дотримання відповідних правил безпеки.
З іншого боку, невже управління архітектури та містобудування Хмельницького міськвиконкому могло б дати дозвіл на таке незаконне будівництво? Офіційний запит до працівників цієї установи редакція газети «Подільські вісті» вже підготувала. Зрештою і будь-якому мораторію, як і безладу, колись приходить кінець. А як тоді бути з незаконною спорудою? Як бути з порушеними нормами і СНІПами?
Адже горбатого до стіни, як каже народна приказка, скільки не намагайся, але не притулиш. Як і приперти занадто «підприємливого», незговірливого та знахабнілого сусіда, як мовиться, до тієї ж стіни за самовільну забудову із порушенням усіх можливих норм. Хіба що — через суд. То для чого тоді, питається у задачі, у місті над Бугом управління архітектури й містобудування, будконтроль, пожежна інспекція?
Чому ж вкотре наша редакція заступається за пересічного жителя області? По-перше, тому, що протистояти зведенню незаконних забудов, і не лише в центрі Хмельницького, діло праведне і потрібне, по-друге, у подібній халепі при сьогоднішньому безладі в державі може опинитися будь-хто.
Та, головним чином, цей факт обурив нас тому, що й нам, як і кожному з вас, уже обридли ці осоружні стіни байдужості, корисливості, хабарництва, корупції, безвідповідальності, вседозволеності, безчинства, цинізму.., що раз по раз
виростають у нас на очах. Стіни, які розмежовують і сварять нас одне з одним, озлоблюють і роблять вкрай нещасливими на своїй рідній землі. Стіни, які позбавляють природних барв наше життя і роблять його щоразу біло-чорнішим. Стіни, об які, як уже повелося, хоч бери й бийся головою! От і виходить одвічне, українське, як у класика (Марка Вовчка): «Все село, як за стіну засунулось, такі смутні всі, що сумно й глянуть!».
Стосовно ж стіни, яка так нахабно, з нечистої сусідської руки підступила до помешкання Леоніда Парадного, то якийсь короткий час — і вона задрижить. У тому, що доведеться горе-забудовнику її все одно розібрати, у нас — жодного сумніву!
Gismeteo 
