«І назавжди стоять поруч Тарас і Василь, Леся і Ліна. І вони так само поруч Ольги Ковпак»… «Ольга Ковпак пише світло, і багато того світла в її мові і в її душі…»
Висловлювання ці лауреата Національної премії імені Т. Шевченка Павла Гірника про Ольгу Петрівну Ковпак (Стоянецьку), нині нашу землячку, людину щирої вдачі, що десятки років своєї трудової біографії присвятила вихованню підростаючого покоління, своєму народові, вірі у його краще майбутнє. Цій темі вона присвятила не один свій вірш, які видаються в окремих збірках.
Наприкінці січня Ольга Петрівна відзначає славний ювілейний день народження. Вона в подробицях згадує, з розповідей своїх батьків, Судововишнянську районну лікарню на Львівщині, де з’явилась на Божий світ. Батьки, до речі, були родом із сусідніх сіл Королин і Стоянці. Життя новонародженої Олі почалося в домі маминих батьків у Королині. Далі — шлях до Стоянець через суцільні заметілі. Трапилася пригода — коней щось налякало, і вони різко відсахнулися в бік від дороги. Цього було достатньо, щоб з рук матері вилетів згорточок з дитям. Вона шукала його на санях, але знайшла лише чоботи, які пошив її батько, як подарунок доньці з нагоди народження онучки. Як виявилося згодом, маля зникло у сніговій перині. На щастя, маленьку Олю знайшли… Коли в’їхали у карпатське Передгір’я — гори Чури, несподівано коні знову налякалися, і той самий згорточок з дитям знову опинився у сніговому полоні. Місяць посміхнувся — знайшли… Таким чином Господь здійснив хрещення дитини. Нарешті, прибули у Стоянці.
Усе це — спогади батьків Ольги, які вона пам’ятатиме все своє життя. В селі Судова Вишня збудували будиночок. Там Ольга навчалася у місцевій школі, там почала писати вірші.
Після закінчення середньої школи розпочинається активна творча діяльність Ольги Петрівни. Вона пише нові вірші, друкує їх у місцевих виданнях. Працює в Соколянській школі піонервожатою, згодом — в Старявській школі.
Навчалася у Львівському державному університеті на факультеті іноземних мов, який закінчила успішно. Також пригадує ювілярка значиму подію — своє заміжжя зі студентом юридичного факультету Миколою Ковпаком. Ще одне щастя — наро-
дження доньки Іринки у вересні 1978 року. Працювала Ольга Петрівна викладачем іноземної мови. Згодом дорога життя пролягла на Хмельниччину, місто Городок, куди направили на роботу чоловіка. В 1983 році народилася донька Тетяна. Ще одна знакова подія у житті Ольги Петрівни — переїзд у Деражню, яка стала для сім’ї рідним до нинішніх днів. Знову — педагогічна діяльність та громадська робота як керівника літературно-мистецького клубу «Палітра». Одночасно виховувала уже трьох дітей — двох доньок і сина Андрія, який зараз є міським головою Деражні. Має Ольга Петрівна четверо внуків — Вікторію та Даринку, Назарчика і Богданчика.
Ще зі шкільних років кохається Ольга Петрівна у поезії... У 1997 році вийшла друком її перша поетична збірка «А музика звучить». Її вірші друкуються в альманахах, інших періодичних виданнях. Належним чином оцінили творчість нашої землячки Ліна Костенко, Микола Луків, Юрій Мушкетик, Микола Федунець, Іван Іов, Марічка Ясіновська, інші прихильники її таланту.
Це — лише окремі штрихи з життєвої і творчої біографії Ольги Ковпак. Про них можна розповідати годинами. Як і про книги віршів, що побачили світ свого часу — «Небосхили вибору», «Аби не загубитись на Землі», «Весняне рандеву в осінню пору», «Сонячна любов», «Мені тебе як сонця треба», «Танго фіолетових квітів» тощо. Наразі в творчому доробку поетеси 12 книг, ще 2 — на стадії завершення друку.
Про спільну співпрацю з нею із теплотою згадують колишній методист районного методичного кабінету Ніна Лавренюк, методист-консультант центру професійного розвитку педагогічних працівників Ольга Тимофієва, вчителька Деражнянського ліцею
№ 2 Галина Сунік, інші її колеги.
– Ольга Петрівна згуртувала наш колектив на виконання завдань реформування освіти, — розповідає
Н. І. Лавренюк. — Пам’ятаю її завжди елегантно одягненою, з чарівною посмішкою. Ця інтелігентна жінка слугувала своєрідним еталоном для підлеглих. Ще пригадую, що Ольга Петрівна любила квіти, в її кабінеті їх було чимало…
За подвижницьку роботу на освітянській та творчій ниві О. П. Ковпак стала членом Хмельницької міської літературної спілки «Поділля», Хмельницького обласного осередку Все-
української спілки «Конгрес літераторів України», у 2003 році обрана головою районної організації «Просвіта». Ольга Петрівна — «Відмінник освіти», нагороджена численними грамотами, дипломами і подяками. А літературно-мистецький клуб «Палітра», який вона очолює, періодично збирає прихильників красного письменства та інших творчо обдарованих деражнянців в стінах центральної міської бібліотеки.
Ось такі неординарні особистості з активною життєвою позицією живуть і працюють серед нас. І я щиро дякую долі за те, що особисто знайомий з Ольгою Петрівною — часто розмовляємо про новинки літератури, а ще маємо спільних знайомих — поетів і письменників з Хмельницького, що пропагують художнє слово. А на завершення, з нагоди поважного ювілею надсилаємо їй такі віршовані рядки:
Успіхів! Звершень! Наснаги!
Від друзів, колег — поваги,
Всі-всі найщиріші вітання.
Здоров’я! Радості! Кохання!
Ще нових досягнень!
Блискучих ідей!
Поряд чудових і добрих людей!
Щастя! Везіння і процвітання!
Миру! Творити велике бажання!
На многії-многії літа!
З роси та води Вам, шановна Ольго Петрівно!
Gismeteo 
