І знову горе… Ще впродовж кількох днів його тривалого мовчання, без звістки від Вані, усе ж була віра, що ось-ось повернеться із завдання і зателефонує. Не полишала надія навіть тоді, коли із військкомату надійшло повідомлення: «…кулеметник Кушнірук Іван Олександрович, 20.03. 1983 року народження, 05.06.2023 року під час наступальних дій у районі населеного пункту Північне Донецької області зник безвісти». Сподівання не полишали навіть коли у рідних відбирали проби ДНК… Не судилося.
Аж до жару — кулемет!..
Там, де руїна…
І зліта до янголів душа…
А рубіж у нас один — це Україна!
Й іншого немає рубежа…
Він був справжнім. Тому без вагань, з перших днів рашистського вторгнення на рідну українську землю, вступив до лав Красилівської міської територіальної оборони, чесно і добросовісно виконував покладені обов’язки. Як це робив завжди. Ретельно. Якісно. З гарантією. Певний символізм є навіть у тому, що працюючи у будівельній галузі, він був на тій особливій ділянці, де виготовлялися монолітні залізобетонні вироби, котрі закладалися в основу споруди. Аби стояла навіки!..
Таким монолітом, опорою нашої держави, якраз і є патріотична самопожертва таких Героїв, як Іван Кушнірук, як його побратим і по рідні, і по професії, і по мужності Іван Гаврилюк… Рідні зі сльозами на очах пригадують, як хлопці у парі ремонтували їм водогін, як Ваня Гаврилюк розповідав своєму тезці про особливості військової бойової роботи. Тож коли настав і його час, Ваня Кушнірук взяв до рук зброю. І ще один штрих до портрета справжнього українця: сестрі Галинці, прощаючись, залишив Масяню, кішечку, яку виходив-виростив з маленького кошеняти. «Це мій для тебе оберіг…»…
…І знову місто краси і сили — Красилів — уславлене такими красивими і сильними людьми, як Воїн-Герой Іван Кушнірук, у жалобі. Громада міста гідно і з людською сердечністю провела на вічний спочинок свого славного сина. Роділити горе рідних, підтримати їх у скорботну годину прийшли сотні і сотні жителів міста. У Свято-Троїцькому храмі Православної Церкви України відбулася панахида за загиблим, а на центральному міському майдані Незалежності відбувся мітинг-реквієм. За організацію вшанування пам’яті Героя, за масовий вияв людського співчуття і підтримки, за море стягів і квітів, за щирі сльози і чесні слова пам’яті родина доземно вклоняється громаді міста. Усю велику організаторську роботу і забезпечення поминальних заходів здійснювали очільниця міста Ніла Островська та її колеги Ірина Морозович, Інна Грицюк, Вікторія Калюк та інші. Їм та працівникам військкомату на чолі з Василем Ткачуком рідні Героя висловлюють особливу подяку.
… Вічний спочинок у рідній землі поруч зі своїм побратимом знайшло тіло Солдата. А душа заступила на вічну і беззмінну варту нашої рідної землі, на оборону нашої Віри, Надії і Любові. Україні бути! Перемога, оплачена такою неймовірною ціною, прийде! Вічна пам’ять і Вічна слава Герою.
Софійко, тобі лише тринадцять… Перед тобою все життя — світле, щасливе, радісне. Пронеси крізь усі літа гордість за свого татка — Героя — і передай цю гордість і вдячність своїм дітям, аби вони передали ці почуття своїм дітям і наступним поколінням.
Gismeteo 
