Волонтери Хмельницького обласного благодійного фонду «Патріоти України» повернулися із зони АТО. Возили хлопцям спорядження й теплі речі. За три дні об’їхали чи не всю лінію передової, «гарячі» і «спекотні», хоча по-зимовому холодні точки, починаючи з півночі Луганщини й закінчуючи півднем Донеччини. Спідометр зафіксував три тисячі кілометрів, а фотоапарат і серця — різні населені пункти, чимало адресатів, біль, смуток, бойовий дух і віру в перемогу.
Побували у Куп’янську, Сватовому, Старобільську, Біловодську, Новому Айдарі, Рубіжному, Слов’янську, Краматорську, Дебальцевому, Миронівському, Волновасі… Одягали-оснащували-споряджали санітарну бригаду, 8-й полк, прикордонників, 95-ту артбригаду, 1-шу танкову, спецпризначенців «Київ-2»… Доставили вантаж у добрий десяток пунктів. Везли рації, нічний приціл, тактичні окуляри і рукавички, теплі якісні одяг і взуття…
«Бійці, принаймні ті, з якими зустрічалися, наші «підопічні», теплим одягом забезпечені, — ділиться побаченим один із засновників фонду Борис Голодний. — Втім це заслуга аж ніяк не держави, а на 90 відсотків волонтерів. Та навіть найякісніший одяг у таких умовах зношується, тому, зрозуміло, потрібно ще і ще. Їжі, в принципі, теж вистачає, і теж — завдяки волонтерам. На багатьох блокпостах хлопці навіть казали: «У нас є. Везіть далі». А сплять солдати холодними ночами теж по-різному: є бригади, котрі базуються, до прикладу, хоч і в неопалювальних, проте приміщеннях колишніх оздоровниць… Комусь «повезло» спати у підвалах, а багатьом — у палатках просто неба. Тож серед чималого списку-замовлення на наступний раз є палатки, спальники, ковдри, теплі кофти, куртки, шапки, рукавиці, шкарпетки, зимові берці, тепла білизна, куртки, зимова форма, газові горілки...
«На одному з блокпостів, коли ми приїхали, бійці змінювалися щотригодини, бо морозна сніжна погода сприяла налипанню інею на одяг… Спеціальні шкіряні комбінезони, що ми привезли, якраз для такої погоди», — показує фото волонтер.
…Оскільки їхали хмельницькі благодійники далеко не вперше, до небезпеки й обстрілів звикли. Втім цього разу у Дебальцевому, кажуть, дуже стріляли, працювала важка артилерія, аж гуділо все. Та, незважаючи на це, пробиралися у найдальші й «найспекотніші» точки, бо знали: там на них чекають, мусили доправити замовлення до адресатів, бо ж все, що везли, куплене за списками, які щоразу беруть у зоні АТО.
«Чи не скрізь хлопці нарікають, — розповідає Борис Григорович, — що воювати фактично не дозволяють — стріляти можна лише у відповідь. «Нам, аби тільки дозвіл, ми б показали…» — стверджують. Особливо обурюються спецпризначенці батальйону «Київ-2». Вони, наперекір наказу вищого керівництва, відмовилися відступити від позицій, які наразі займають у Волноваському районі. Бо, переконані, сьогодні відступлять — завтра ця територія буде «під терористами» (до речі, вже ми, волонтери, за звичним старим своїм маршрутом можемо назвати кілька місць, які колись контролювалися нашими хлопцями, а зараз, через команду нашим відступити, контролюються терористами), а там — Маріуполь і… ворог піде далі. Місцеві мешканці приїздять, слізно просять не відступати. …Ви знаєте, там, під Волновахою, залишилися такі патріоти, що вони — не відступлять.
Взагалі, — веде далі співбесідник, — у бійців здорова атмосфера, бойовий дух! Ні зривів! Ні депресій! Вони тримаються і прагнуть перемоги! Молодці!»
Борис Голодний демонструє на своєму мобільнику відео, де наші захисники під гітару співають власних пісень. І пісні ті, патріотизму й гіркої правди сповнені, проймають до сліз і, вірите, сповнюють гордістю, що маємо таких чоловіків. А ще є у його телефоні запис, де молодесенький хлопчинка-солдат читає старанно виведений рукою школяра, абсолютно незнайомого йому, лист солдату: він раз по раз ковтає підступну зрадливу сльозу і… обіцяє повернутися живим. Ех, нехай би співали наші хлопці в мирний час, хай би листи читали від коханих… А так…
«Під Волновахою стоять штук 200 російських танків, — розповідає волонтер. — Дуже багато російської техніки в районі Дебальцевого…»
«Патріоти України» знову привезли списки-потреби. Адже небавом, укомплектувавши необхідне, знову вирушать на схід. Бо там чекають. «Їм на передовій у сто разів важче, як нам тут, — запевняє Борис. — Тож мусимо допомагати».
Нагадаємо, що у Хмельницькому благодійному фонді «Патріоти України» є списки необхідного спорядження, а також речей, котрих потребують наші солдати, і волонтери фонду чи не щотижня, завдяки допомозі небайдужих подолян, виїжджають у гарячі точки. Тож, якщо маєте бажання допомогти, координати фонду:
м. Хмельницький, вулиця Вайсера, 17/2 (приміщення міні-маркету, третій поверх), кімната 305, телефон: (098)-325-85-95.
Рахунок обласного благодійного фонду «Патріоти України»:
Укрексімбанк: рахунок №26004017023842
ЄДРПОУ 39432655, МФО 315609.
Gismeteo 
