Просторий зал бібліотеки Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії був ущерть заповнений: члени ОО НСПУ, працівники обласного літературного музею та педагогічної академії провели захід, приурочений пам’яті поета Миколи Федунця «Ти … Словом став, якому жить».

– Важко усвідомити, що десять років немає серед нас Миколи Федоровича, – сказав письменник Василь Горбатюк. – Але залишилися його книги, його духовна спадщина. Впевнений, наступні покоління краян читатимуть твори земляка.
«Подільський Сосюра», так назвав прекрасного лірика Миколу Федунця Петро Маліш, голова ОО НСПУ. Його поезії легкі та ніжні, пластичні й доступні розумінню. Однак творилися вони, очевидно, не просто, оскільки: «Рядки, що, як кров, проступають по краплі, та крізь муку мою…», – зізнається автор в одному з віршів.
Інна Шоробура, ректор гуманітарно-педагогічної академії, Ніна Шмурікова-Гаврилюк, лауреат обласної премії імені М. Федунця (2016), патріарх літератури, Микола Мачківський, Віталій Мацько, доктор філологічних наук, Віталій Міхалевський, голова обласної організації «Просвіта» ім. Тараса Шевченка характеризували Поета як людину просту і щиру, веселу і гостру на язик, з активною громадянською позицією. Для митця образи матері, мови, Поділля, Вкраїни – святі. До «вкраїнопродавців» – нещадний. Поезії його залишаються й донині актуальні.
Спогадами про подружжя поетів Миколу Федоровича і Олександру Семенівну ділилися донька Ірина Ісакова, родичі з Вінниці, Львова. Прикрасили вечір пам’яті пісні на слова М. Федунця та В. Булаєнка у виконанні барда Леоніда Мазура. У вірші «Любити…» поет писав:
Любити – з найдальших доріг
З ім’ям найдорожчих вертатись.
І, стрівши останній поріг,
Життю залишити лиш радість.
Як продовження програми-пам’яті Миколи Федунця, в органному залі обласної філармонії відбувся концерт класичної музики. Твори Моцарта, Ліста, Вільямса, Брамса та інших композиторів звучали у виконанні Андрія Ісакова (скрипка), внука М. Федунця та О. Ванжули, і його дружини Ванг Лі (фортепіано), які живуть і навчаються в Чикаго (США).