Курси валют

25 лютого – 70 років від дня народження Сергія ШАПОВАЛОВА, заслуженого працівника сільського господарства України, кавалера ордена «За заслуги» третього ступеня.
Кожного разу, зустрічаючись із Сергієм Шаповаловим, директором СТОВ імені Шевченка в селі Копачівка, дивуюся його невтомності та цілеспрямованості у досягненні поставленої мети. Ось уже тридцять п’ять років він очолює сільськогосподарське товариство, знане на теренах Деражнянщини і Хмельниччини.

Сергій Васильович народився 25 лютого 1950 року в Уладівці Літинського краю, що на Вінниччині. Саме тут, у місцевому господарстві «Перемога», трудилася у рільничій ланці його мама – Марта Михайлівна, яка померла в молодому віці. Через два роки після неї помер батько, Василь Олександрович, який пройшов війну і, демобілізувавшись, працював водієм та комбайнером.

Радість життя надовго покинула дітей, полишивши наодинці зі своїми проблемами – ніхто з рідних не захотів перейматися малолітніми сиротами. Отож керівники Уладівської сільської ради влаштували братів Шаповалів – Михайла і Сергія – у Дашівський дитячий будинок, що в Іллінецькому районі. Та коли у сільській раді оформляли документи в дитбудинок, Сергієві до прізвища Шаповал помилково приписали «ов», тому він став «Шаповалов», а Михайло залишився «Шаповал». Так вони ідуть по життю з різними прізвищами уже 60 років, хоча – рідні брати.
Початок трудової діяльності
Сергій вирішив брати приклад з Михайла, який заочно вчився у Білоцерківському сільськогосподарському інституті на зоотехнічному факультеті. Після закінчення вузу в управлінні сільського господарства отримав призначення зоотехніком колгоспу в с. Біла, потім займав посаду зоотехніка в колгоспі ім. Б. Хмельницького Чемеровецького району. А згодом йому запропонували поїхати в Копачівку на Деражнянщину, де на той період була вакантною посада голови колгоспу ім. Шевченка.
Для себе тоді Сергій Шаповалов визначив три завдання, над якими ретельно працював із колективом: підвищити врожайність зернових і технічних культур; завершити впорядкування молочного комплексу та вирішити соціальні питання на селі.
Загалом перехід на нову форму організації праці позитивно вплинув на виробничі показники. Так, за підсумками господарювання в 1992 році зернових зібрали на круг по 50 центнерів. Картопля вродила по 300 центнерів з гектара тощо.
З 1991 року в колгоспі ім. Шевченка почали займатися переробкою молока. Придбали у Черкасах необхідне обладнання, підібрали кадри і навчили його обслуговувати. Згодом маслоцех переріс у міні-молокозавод, на якому виготовляли масло, кефір, казеїн, ряжанку, сметану, симбивіт.
А за короткий період реконструювали корівник, переобладнавши доїльні зали під грибниці, почали самостійно вирощувати міцелії й нарощувати виробництво грибів.
Від колективної до приватної форми власності
1996 року в селі розпочалося перше в районі паювання сільськогосподарських угідь, які перебували в колективній власності. До нього увійшли копачівчани зі своїми паями – земельними і майновими. А 1999-го утворили товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Копачівська», С. В. Шаповалов став її директором.
У грудні 2003 року на базі агрофірми «Копачівська» утворили сільськогосподарське товариство ім. Шевченка.
Нині тут вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу на зерно і силос, сою, ріпак, є багаторічні трави – корм для громадського стада.
Крім того, у Копачівці постійно працюють над вдосконаленням породних і племінних якостей поголів’я, впровадженням прогресивних технологій утримання тварин, налагодження ефективної організації праці та обліку.
Працює товариство — живе село
За період керівництва Сергія Шаповалова в Копачівці побудовано 46 будинків для жителів села, спеціалістів сільськогосподарського виробництва. Власними силами ремонтують господарські приміщення, реконструюють тваринницький комплекс, упорядковують прилеглу територію.
– Він постійно дбає і про культурний та духовний розвиток села, його жителів. Посприяв громаді у відкритті музею історії села – найбільшого на Хмельниччині сільського музею, виступив ініціатором спорудження пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.
Також завдяки Сергію Васильовичу Копачівську загальноосвітню школу I-III ступенів реорганізували в заклад нового типу – загальноосвітня школа сільськогосподарського напрямку. За турботу про школу, виховання підростаючого покоління він удостоєний звання «Відмінник народної освіти».
Вагомий внесок Сергія Васильовича і у розвиток медицини на селі. На кошти СТОВ імені Шевченка було відкрито нове приміщення амбулаторії сімейного лікаря.
За сприяння товариства, особисто його керівника, капітально відремонтовано сільський Будинок культури.
Надійний тил — сім’я
Незважаючи на постійну зайнятість виробничими справами, велику увагу приділяє сім’ї. Підтримку, пораду постійно відчуває від дружини Лідії Павлівни, з якою спільно ідуть по життю 45 років. Спільно тішаться своїм сином Володимиром, який залишився в селі й очолює юридичну та кадрову служби товариства, невісткою Мариною, котра також працює тут же заступником директора з фінансових питань.
Сергій Васильович і Лідія Павлівна усю свою ніжність, любов віддають онукам Лізоньці та Владику, не уявляючи собі життя без них, які, у свою чергу, люблять дідуся і бабусю, додають їм настрою, сил і здоров’я.
Те, що задумав, здійснилося!
– «А чи все із задуманого вдалося здійснити?» «Те, що задумав, здійснилося! – відповів на моє запитання С. В. Шаповалов. – Горджуся тим, що за тридцять п’ять років господарювання у Копачівці вдалося на високий рівень поставити землеробство, високорентабельне тваринництво. Висока і заробітна платня працюючих.
Сьогодні Копачівка – одне з найвпорядкованіших сіл Хмельниччини. Адже ми вкладаємо значні суми коштів у соціальну сферу населеного пункту, де живемо і працюємо.
* * *
Кажуть, що деякі люди – світло, деякі – тепло, а деякі – і те і друге. Саме таким є Сергій Шаповалов – людина від землі, знаний хлібороб. Таким він створив себе сам – сумлінною працею, недоспаними ночами, щоденним пізнанням сільськогосподарського ремесла, любов’ю до села, його людей.
І нині, коли Сергію Васильовичу зозуля накувала 70 років, він спільно з цими людьми, невтомними працелюбами, гарними трудовими справами на полях та фермі передового на Хмельниччині товариства імені Шевченка продовжує творити історію Копачівки, нашого славного Поділля.