І це – беззаперечно. Адже навряд чи є сьогодні серед активних читачів нашої газети хтось старший за Бориса Михайловича. Він – майже ровесник «Подільських вістей», адже народився 23 лютого 1921 року. Та ще й де – у столиці Канади, Монреалі, в родині селян-подолян, які там були на заробітках.
У трирічному віці разом із батьками повернувся в Україну, на рідне Поділля. Після закінчення школи, навчався на історичному факультеті Кам’янець-Подільського вчительського інституту. Служив в армії, пройшов через горнило Другої світової війни, був в’язнем фашистських концтаборів, звідки за третім разом вдалося втекти та дістатися радянських військ. Брав участь у визволенні Праги.
Відтак знову навчання – у Вінницькому педагогічному інституті, після закінчення якого понад півстоліття працював на педагогічній ниві. Спочатку у школі села Жванець, що на Кам’янеччині, з часом – на історичному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, де пройшов шлях від лаборанта до заступника декана. Викладав курси фахової методики, історичного краєзнавства, народознавства, топоніміки, досліджував проблеми сучасного літопису села, родоводу. Борис Кушнір – автор багатьох наукових і науково-методичних праць, 9 книг. А ще – десятків публікацій у «Подільських вістях», до цього у «Радянському Поділлі». І нині, незважаючи на поважний вік, він не розлучається з рідною газетою. Як зізнався Борис Михайлович під час нашого нещодавнього спілкування, читає газету «від корочки до корочки», завжди знаходить для себе на її шпальтах багато цікавого та пізнавального.
У ветерана є ще один важливий світ захоплень – пасіка, залишена йому у спадок від діда-прадіда, на яку постійно навідується в рідне село Станіславівка, неподалік Кам’янця-Подільського, де проживає. Тож одним із секретів свого активного довголіття він вважає саме дружбу з невтомними крилатими працівницями, божими комахами та регулярне споживання їх продуктів.
З роси й води Вам, шановний наш передплатнику! І щоб Ви ще не один рік були нашим діяльним дописувачем та читачем.
Gismeteo 
