Це життєве кредо чарівної жінки, надзвичайно приємної у спілкуванні, після якого справді з’являється бажання йти вперед і не зупинятися. Люди, які мотивують інших, притягують до себе, наче магніт, бо, пройшовши певний шлях, одного разу вирішили стати господарем свого життя. Так і моя співрозмовниця Наталя ЗАДЕРЕЙКО — оператор Деражнянського відділення поштового зв’язку — в один момент свого життя прийняла рішення, що здаватися не можна за будь-яких обставин, вони не можуть бути сильнішими. Тож опускати руки, нарікати — це не про неї…
Наталя Валеріївна народилася в Деражні, тут пройшло її дитинство та юність. Батько Валерій Петрович (світла йому пам'ять), бо вже вісім років, як пішов у засвіти, працював інженером, а мама — Людмила Миколаївна — за фахом маляр-штукатур. Вони виховали двох доньок — Наталю та Ірину гідними людьми, віддаючи всю свою любов і тепло.
По закінченні школи Наталя вступила до Хмельницького економічного університету та здобула спеціальність «Фінанси». Паралельно з навчанням студентка вже працювала на плодоконсервному заводі. Вона назавжди запам’ятала свою першу роботу, безцінний досвід спілкування в колективі. Та через рік, вийшовши заміж, пішла в декретну відпустку, після якої влаштувалася на роботу в «ПриватБанк» за спеціальністю. Але одного разу, прийшовши на поштове відділення для оформлення передплати на газети, залишилася в ньому на довгих сім років на посаді оператора. Пригадує пані Наталя, як цей візит став для неї доленосним, адже начальник відділення Інна Цвірінькал запропонувала їй стати частиною їхнього дружного колективу.
За роки роботи з клієнтами Наталя Валеріївна зрозуміла кілька ключових правил: мати терпіння, витримку, зустрічати людину з посмішкою, переводити діалог, якщо потрібно, на спокійний і нормальний лад. Бо ж люди, ясна річ, приходять із різним настроєм. Пригадує жінка, як спочатку було важко освоювати ази роботи оператора, бо робота в банку має зовсім іншу специфіку. Та при підтримці начальника та колег їй все вдалося.
Наталя разом із чоловіком Михайлом, який працює на лісоскладі, виховують двох доньок — чотирнадцятирічну Анастасію та десятирічну Анну. Дівчатка дуже різні за характером, розповідає мама, Настя — дуже активна й ініціативна, любить готувати, має багато друзів, а Аня спрямовує енергію у спорт, танці. Та на вихідні донечки разом із мамою займаються улюбленою справою — готують щось смачненьке. Особливо люблять ласувати ароматними пиріжками, випеченими власноруч. Хіба ж є щось цінніше за час, проведений разом…
Gismeteo 
