Працюючи у місцевому господарстві обліковцем, а потім завідувачкою ферми, Катерина Язвінська й не думала, що доведеться їй змінити професійне життя. Після закінчення Кам’янець-Подільського радгоспу-технікуму вона із задоволенням повернулася в своє Яснозір’я, де все їй рідне та знайоме з дитинства. Коли більшість її знайомих рвалися у місто, кликали з собою, Світлана стояла на своєму: серед своїх людей, у рідних стінах завжди ліпше.
Гірко було від того, що не витримало «буревіїв» змін їхнє господарство, припинило існування, багато з них залишилися без роботи.
— Ось тоді довелося шукати вихід із ситуації. Я вважаю, що мені пощастило — трапилася робота листоноші, — розповідає Катерина. — Швидко освоїлася, бо ж і на попередньому місці роботи, і на пошті — треба вміти спілкуватися з людьми, вміти знайти підхід до кожного.
Сьогодні, коли за плечима Катерини Язвінської понад 15 років роботи в сільському відділенні зв’язку, вона зізнається, що попри будь-які труднощі розкриває у своїй професії нові грані та все більше переконується в її необхідності.
— Листоноша в селі — одна з головних осіб. У дні, коли маю доставити газети, пенсію на моїй дільниці в Яснозір’ї та сусідньому селі Висілок, що за два кілометри звідси, люди вже чекають на мене. Виходять за хвіртку, виглядають. І завжди зустрічають мене з добрим словом, з доброю усмішкою, — розповідає вона. — Немало в наших селах стареньких, одиноких людей, яким через хворобу, вік важко вийти навіть на вулицю. Для таких листоноша — ще й помічник і розрада. Просять на замовлення доставити продукти чи товари першої необхідності, заплатити за комунальні послуги, просто поговорити. У таких ситуаціях думаєш: не доведи Господи, забрати в них їхніх листонош, які виручають, допомагають, турбуються про них.
Пошта на селі, листоноші і справді мають особливу вагу, особливе значення. В цьому переконані й найближчі колеги — Галина Мельник, Світлана Лисюк. Про них Катерина Язвінська, начальник Яснозірського відділення зв’язку і за сумісництвом листоноша, каже: вони — надійні подруги, професіонали з добрим серцем і щирою душею. Такі ж відгуки про них і в жителів Яснозір’я, Фащиївки, де працюють ці привітні жінки.
— Тієї доброти, уваги, співчуття, турботи, з якими листоноші йдуть до людей, не замінити. Це — найголовніше в стосунках, — каже Катерина Миколаївна. — Особливо приємно спілкуватися з постійними передплатники газети «Подільські вісті». З ними — стільки спільних тем для обговорення. А Зіна Бабійчук, Надія Новосядла, Людмила Репецька — завзяті читачі, по кілька видань передплачують. Кажуть, читання для них — і насолода, і нові корисні знання, і необхідна інформація. Ось таких би передплатників побільше усім листоношам.
Спільною темою зі своїми односельчанками, колегами для неї є й вишивання. Усі скатертини, серветки, рушники, сорочки, вишиті Катериною, ваблять погляд, зігрівають душу. Недаремно на виставках робіт народних умільців Віньковеччини, інших заходах виставляють і її роботи. Обов’язково привозить на показ вона й рукотворне диво своєї покійної тітки — вишиті килими. Правду кажуть, що у вишиванках закладені настрій, думки, мрії людини. У них характер вишивальниці. Роботи Катерини Язвінської, як і вона сама, випромінюють добро, щирість, людяність.
Gismeteo 
