— Газета заміняє мені розмови зі знайомими та сусідами, заміняє телевізор, я його зовсім не дивлюся. З нею я відпочиваю, і пізнаю нове, дістаю всю необхідну для мене інформацію, — розповідає наша віддана читачка з Наркевичів, 87-річна Лідія Захарівна Атаманюк. — «Радянське Поділля» — «Подільські вісті» передплачував мій колишній чоловік — Іван Григорович Атаманюк.
Він свого часу працював головою колгоспу, директором МТС. Усі керівники того часу читали газети, слідкували за публікаціями, про свою організацію, свій колектив. Затятою читачкою стала і я, з «Подільським вістями» не розлучаюся багато років. Для мене в газеті все цікаве, кажу це без лукавства, — додає Лідія Захарівна.
Раніше, окрім читання, розповідає жінка, великим захопленням для неї було вишивання. Важко і злічити, скільки створили її руки краси на полотні.
— Я вишивала з великою любов’ю кожен рушник, серветку чи скатертинку. І тепер думаю, нехай би й інші побачили, пораділи чи помилувалися тими квітами, візерунками. Була б нагода, віддала би ці роботи на якусь виставку. Чого даремно в шафі залежуватися? Багато доброго, мудрого, корисного й прекрасного несе людям і наша газета. Нехай Господь дарує їй довгий вік, як і всім людям, які читають «Подільські вісті».
Gismeteo 
