Курси валют

На крутосхилих пагорбах Летичівщини розкинулося село Чапля. З діда-прадіда селяни, не маючи ніякого доходу, сумлінно трудилися біля землі, плекали свою годувальницю, поглиблювали премудрості оратайства. І матінка віддячувала їм високими врожаями. Не перелічити скількох передовиків виробництва зростила чаплянська земля. А ще талановитих керівників сільського господарства, які успішно працювали в районі і з гордістю казали: «Ми — з Чаплі»!
Про одного з них й розповімо.

15 жовтня 1941 року в грізну годину воєнного лихоліття в родині Степана та Якилини Гаврищуків народився син. Назвали Леонідом. Війна, окупація, страх за життя своїх рідних. Мати, як могла, берегла своїх дітей. Підростали, долучалися до праці. В селі жити — треба всього вміти, а найперше доглядати землю, за рахунок якої виживали у важкий повоєнний час.
У 1958 році Леонід закінчив школу і став студентом Кам’янець-Подільського сільгоспінституту. І хоча студентське життя було напівголодне — диплом вченого агронома отримав з відзнакою. В рідному селі очолив агрономічну галузь. Вчився працювати з людьми. Передавав їм свої знання, добивався виконавської дисципліни. До думки молодого агронома прислухалися сивочолі механізатори. Цінував його, як спеціаліста і керівника рослинницької галузі, голова колгоспу І. Мельник. Не раз говорив: «Там, де Леонід, мені нічого робити». Колгосп за врожайністю зернових став займати перші місця в районі. Коли настав час відпускати Леоніда Гаврищука на самостійну керівну роботу, очолити сусіднє господарство, знав, що з нього вийде добрий господар.
Так і вийшло. Після чотирирічного головування в Кудинецькому колгоспі, яке спільними зусиллями вивів з відстаючих, Леоніду Степановичу доручають очолити одне з найбільших господарств району на той час колгосп імені Куйбишева. 37 років він був його керманичем.
П’ять населених пунктів. В обробітку понад 5 тисяч гектарів землі. Працею в колгоспі зайнято до півтори тисячі селян. Розвинуте тваринництво. В кожному селі цехова структура його утримання: в одному — відгодівля, в другому — вирощування молодняка, в третьому — молочне стадо. А основою всієї галузі — найбільший в області новозбудований молочний комплекс на 1500 корів. Колгосп стає флагманом з впровадження в сільськогосподарське виробництво передових технологій. Зростає віддача від усіх галузей. Питома вага виробленого господарством молока в районному масштабі складає 30%, зерна, цукрових буряків — 10-15%. Наповнюються коштами колгоспні рахунки. Вони направляються на будівництво об’єктів виробничої і соціальної бази. До послуг будівельників — колгоспний цегельний завод. Зводяться по селах майстерні тракторних парків, гараж, механізовуються зернотоки. Особлива увага приділяється об’єктам соціальної сфери. В селі Новокостянтинів будують двоповерхову середню школу, дитсадок, торговий комплекс, аптеку, асфальтують вулиці. Зводиться нове приміщення середньої школи на центральній садибі в селі Суслівці, яку очолює дружина голови колгоспу Валентина Карлівна.
Голова колгоспу частий гість у школах, підтримує освітян в усіх добрих справах. У Сусловецькій школі створюють «Музей хліба», як символ вшанування годувальниці землі і людей, які на ній працюють. Леонід Степанович долучився, за рахунок колгоспу, до реконструкції ще однієї школи, яку в 1958 році сам закінчував. І не випадково, що Міністерство освіти України оцінило його вклад в розбудову матеріальної бази навчальних закладів — присвоїло йому звання «Відмінник освіти України».

Багато зусиль довелося докласти голові колгоспу, щоб через річку Південний Буг, яка розділяє господарство на дві частини і створювала проблеми, був збудований новий типовий міст. Чимало разів «пробивав» це будівництво в київських установах, а свого домігся. На високому пагорбі за мостом колгосп збудував для прихожан нову церкву. Від предстоятеля УПЦ блаженнійшого Володимира Леоніду Гаврищуку надійшла грамота та орден Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира ІІІ ст.
Хто бував у колгоспі, звертав увагу на те, що кожна бригада, кожна галузь працювали як злагоджений самостійний механізм. І це завдяки вміло підібраним кадрам, стилю керівництва Леоніда Степановича. Завжди врівноважений, поміркований, ніколи не підвищуючи голосу, він зі знанням справи спрямовував виробничий процес, контролював і довіряв людям, з якими працював, прислухався до їхніх порад. У спілкуванні з селянами був простий. Не цурався запрошень на весілля, щоб привітати молодих чи сказати напутнє слово призовнику до армії. Завжди приходив з дружиною. Гарний сім’янин, турботливий син. Ці риси разом з дружиною передав трьом своїм дітям, які займають гідні місця в розбудові краю.
Коли в 90-х роках розпочалася в країні економічна криза, яка призвела до руйнування колективні господарства на селі, Леонід Степанович єдиний у районі зумів зберегти цілісний механізм господарства, за що йому дякували селяни, бо були збережені для них робочі місця.
І до сьогодні господарство живе і процвітає, хоча має нових власників. Веде тваринництво (хоча в меншому обсязі), обробляє 8500 гектарів угідь, дає роботу понад 200 селянам, підтримує соціальну сферу сіл. А біля керма господарства, яке сьогодні носить назву ТОВ «Агрохолдинг 2012», стоїть син Леоніда Степановича – Олег Леонідович. Він успішно продовжує справу батька, який віддав хліборобству 52 роки.
Перебуваючи на пенсії, Леонід Степанович продовжує брати участь у громадській роботі, яка його супроводжувала все життя. Сім скликань обирався депутатом районної ради і головою бюджетної комісії. До сьогодні він є головою ради сільгоспвиробників, а з 2011 року – перший заступник голови районної організації ветеранів, Почесний ветеран України.
15 жовтня знаному землеробові виповнилося 80 років. Від президії ради організації ветеранів Летичівської і Меджибізької громад щиро вітаємо Леоніда Степановича, славного сина своєї землі і рідного краю, з ювілеєм.
З роси і води Вам, шановний Леоніде Степановичу, на многії і благії літа!
P.S. Редакція обласної газети «Подільські вісті», читачем і вірним другом якої багато років є наш ювіляр, теж щиро вітає його із поважною датою. Удач і перемог Вам, Леоніде Степановичу, при відмінному здоров’ї. Нехай Ваші подальші роки життя купаються в достатку, гарному настрої та радості.