До крафтового кошика Городоччини, фінальний варіант якого планують продемонструвати найближчим часом на відкритті туристичного сезону, увійдуть купинські ковбаси та інші делікатеси. У громаді серйозно замислюються над розвитком зеленого туризму, адже мають для цього всі передумови і чимало ексклюзивних місць, здатних полонити мандрівника.
– Століттями, з покоління в покоління передається неперевершений рецепт домашньої ковбаси, що раніше готували в кожнісінькому дворі, нині – у ледь двадцяти господарствах села Купин. Завдяки саме цьому смаколику свято села переформатували у «Фестиваль купинської ковбаси». Цьогоріч під нього навіть написали грантову заявку на отримання фінансування. А ще старожили уміють тут готувати надзвичайно смачний лікер. Смачні на Городоччині кишка (кров’янка), гижки (холодець), вареники, деруни…. Екологічною продукцією можуть похвалитися бджолярі. «В широкому розумінні «Крафтовий кошик Городоччини» – це своєрідна спроба зібрати єдину і повну базу виробників органічної продукції, фермерів, гастрономічні родзинки, традиційні страви та рецепти громади, – розповідає заступник начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Сергій Щур. – Проєкт став наслідком всесторонньої інвентаризації туристичного потенціалу громади, яка наразі не позиціонується як туристична, але статус такої плануємо за нею закріпити. Бо справді маємо, що показати. Візьмімо той же Купин з неймовірно гарним водоспадом. У селі зберігся найстарший в Україні, 1455 року, водяний млин; є кам’яний турецький міст 17 століття; залишився стовбур дуба, до якого свого коня припинав Богдан Хмельницький; б’ють джерела з цілющою водою, кожне володіє своїми лікувальними властивостями, а одне має форму церковного купола; красою вабить Товтровий кряж.
А в Новому Поріччі варто побачити старовинну будівлю поміщика Скібнєвського, яка згодом у різні часи слугувала корчмою, стайнею, школою… За нею збереглася назва «рогата школа». Тут плануємо розмістити центр культури та дозвілля, – веде далі Сергій Анатолійович. – Збереглися погреби пивоварні та її законсервоване джерело. Адже саме звідси, за деякими дослідженнями, взяло свій початок хмельницьке пиво: його рецепт привіз Леон Кляве з Нового Поріччя до Проскурова. Не такий уже привабливий, проте є панський парк, який місцеві називають «Кльомби» (так вимовляв «клумби» садівник з вадами мовлення, імені якого ніхто не знає, проте назва побутує вже понад сторіччя). Перехоплює подих річка-змійка Тростянка. До слова, весною спробую з’ясувати, чи можливо добратися від Нового Поріччя до Городка каяком (може, такий трансфер запустимо для любителів сплаву мальовничими річками). Є місцини, де добували болотяну руду, з якої виготовляли металеві знаряддя праці (з ними пов’язана легенда зникнення озера-примари Амадока). А вже ближче до Підлісного Олексинця у піщаному кар’єрі донині розкопують частини доісторичних тварин. Села оповиті низкою цікавих легенд. Взагалі, у нас чи не кожне село має чим дивувати.
Три туристичні фірми зацікавилося нашими маршрутами і локаціями, де хочемо розвивати сільський туризм, тож маємо над чим працювати. Зважаючи на те, що Городоцький краєзнавчий музей впродовж року відвідало більше десяти тисяч туристів, він стане логістично-інформаційним центром з розвитку туризму в громаді. До того ж, поряд траса, що веде до Сатанова, інша – до Кам’янця-Подільського, де трафік 300 тисяч туристів. Отже, правильно розміщені вказівники теж дадуть чималий плюс у розвитку туризму. А той, в свою чергу, – сприятиме покращенню економічного становища й зайнятості населення».
Що ж, за зеленим туризмом, як і за гарними ініціативами, – майбутнє.
Gismeteo 
