Ще в донедавній мирний (!) час наш Фунтик сидів у вікні, а гурт малюків гукав до нього з двору: «Кіт, у тебе мама є? А тато у тебе є? Ну хоч сестра чи брат?».
Той, розвеселяючи малечу, зацікавлено крутив головою. Я дуже хочу запитати зараз у руского салдата: «У тебе мама є? Хто породив тебе, що ти вбиваєш ні в чім не винних дітей і мирних (неозброєних) жителів, руйнуєш церкви і собори, палиш лікарні, плюндруєш міста, сунеш на АЕС, ти переходиш усі допустимі межі за всю історію війн... НІ, рускій салдат, нема в тебе мами! Бо якби вони у вас були, вони б виходили на страйки, вони б докричалися до шизофренічного вашого прєзідєнта, а не байдуже спостерігали, як тисячами їхні діти лягають добривом в Українську землю. Чи вони бояться? Значить, не мами! Українські матері за своїх дітей готові на все.
МИ переможемо, рускій салдат! Ти ж вже відчув, які ми сильні в єдності і страшнім у гніві, ти переконався, що таку націю не здолати, не залякати і не перемогти. Ми всі стали до строю і кожен на своєму місці наближає святу ПЕРЕМОГУ! Нам не треба сльозливих казок, що, мовляв, ти не знав, куди йдеш. Та якщо навіть вірити твоїй фабулі-легенді, то коли ти прийшов — побачив, переконався, що нам не потрібне твоє «асвабаждєніє», тож повертайся, «асвабаждай сваїх», а не вбивай наших дітей і не плюндруй мирні міста. І славнозвісному твоєму пілоту Саші теж «заслєпіла», коли скидав бомби на житлові будинки з людьми…
В нас, певно, з вами різні були колискові. Ми точно(!) й за вірою різні: ми віримо у Бога, а ви — у диявола. Втім аксіома проста: загине зло і правда переможе!
МИ ЗБЕРЕЖЕМО ВЕСНУ ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ! МИ ПЕРЕМОЖЕМО! І ПРИЛЕТЯТЬ ДО РІДНИХ ДОМІВОК ЛЕЛЕКИ! СКОРО!
Gismeteo 
