Олімпійського чемпіона Анатолія Павловича Бондарчука знаю ще зі шкільних літ. Адже разом закінчували Старокостянтинівську середню школу при цукрокомбінаті в 1958 році. Анатолій був фізично розвиненим юнаком, ще в школі полюбив фізкультуру й спорт. Постійно брав участь у шкільних змаганнях з метання диска та ядра і завжди перемагав.
Після закінчення середньої школи він вступив до Кам’янець-Подільського пед-
інституту. Саме там уперше знайомиться з молотом — метальним снарядом, який вплинув на подальше життя. Перший успіх прийшов у 1966 році. На чемпіонаті України наш земляк метнув молот на відстань 67 метрів й виборов першість. Згодом Анатолій стає чемпіоном Європи, а в 1972 році у Мюнхені отримує звання Олімпійського чемпіона, здобуває титул рекордсмена світу, два роки утримуючи рекорд.
Цікаво, що успіхи в спорті наш земляк поєднував з навчанням. Він захистив кандидатську, а пізніше докторську дисертацію, де використав власний досвід із спорту. А незабаром став тренером й готував собі заміну. Своїм учнем Анатолій Павлович вибрав юного здібного Юрія Сєдих, який як і його учитель, згодом став рекордсменом світу.
Пригадую, як я колись, відпочиваючи в Пущі-Водиці під Києвом, зателефонував Анатолію і ми зустрілися в метро. Він запропонував мені приїхати наступного дня на тодішній центральний стадіон імені Микити Хрущова. Там я побачив, як він метає молот. Подібної вправності мені ще не доводилося зустрічати.
Так склалося, що я вже більше ніколи не зустрічався із земляком-рекордсменом, який згодом жив у Росії, пізніше переїхав до Канади, де й проживає до цього часу. Із засобів масової інформації дізнався, що пенсіонер досі трудиться: працює лектором і видає книги про спортивне життя нинішніх і колишнх відомих спортсменів.
Анатолію Павловичу Бондарчуку вже 75 літ. Нехай його життєва стежка біжить ще довго!
Gismeteo 
