І злість, і біль, і сльози – саме так багато хто відреагував на відео військового Олександра Грамарчука (Грома), який розповсюдив його в соцмережі. На ньому видно, як з храму виходять військові, поряд кілька жінок. На одній пов’язана чорна хустина, інша одягнена в чорну блузку. А натовп біля церкви, наче оскаженілий, вигукує: «Ганьба!» та «Ми не хочем ПЦУ!».
Це відбувалося 23 червня в Красилові, біля стін Свято-Воскресенського храму. Якраз цього дня тут відправили панахиду за загиблим на Донеччині воїном ЗСУ, красилівчанином Іваном Кушніруком. Одразу до цього відео з’явилися гнівні коментарі. «Ви що там, страх втратили зовсім?» – відреагував волонтер Ігор Лаченков. Писали також, що «крикуни» називають наших загиблих воїнів-захисників «псевдогероями, які служать сатанистам».
Олександр Грамарчук повідомив, що віряни церкви московського патріархату кричали «Ганьба!» родині загиблого. Проте голова зборів парафіяльної ради церкви Наталія Свистун пояснювала пізніше, що цими вигуками супроводжували не родину загиблого і його побратимів, а представників ревізійної комісії, яка має провести інвентаризацію майна церкви і яких супроводжували військові.
Та відео з інцидентом поширилося, заповнюючи сторінки соцмереж із блискавичною швидкістю. Кажуть, про нього згадали навіть російські ЗМІ, написавши, що «роскольнікі» намагалися захопити церкву.
Уявляєте, який козир дістала московська наволоч, якщо навіть на території західної України, в невеличкому Красилові, верещать: «Ми не хочем ПЦУ!». Ось як після цього «не визволяти» принижених і ображених прихильників «русского міра»?
Вбивати, ґвалтувати, випускати сотні ракет, руйнувати… Є ж виправдання – люди хочуть московського!
Своєю толерантністю, делікатністю, перепрошуванням навряд чи виб’ємо з затурканих голів московську полову. Бо як і досі не зрозуміли, після стількох смертей, що москальня лізтиме всюди: і туди, де російська мова, і туди, де московська церква, і туди, де не шанують свого, і де за копійку продають душу. Скільки ж їх, заражених московським сказом, по всій землі українській, якщо й у, здавалося б, мирному Красилові за московську церкву рвуть горлянку.
Ще в квітні цього року в Красилові зібрали майже 1800 підписів за те, щоб Свято-Воскресенський храм перейшов з пцу (мп) до Православної Церкви України. Щоб нарешті люди молилися українською, щоб нав’язане іго у вигляді московського патріархату щезло (добре, якби й разом з москвою). Завершилося оформлення всіх документів до кінця травня. Проте й досі зо п’ять десятків людей опираються такому рішенню, висиджують, стоять на колінах попід стінами храму, поширюють чутки про «рейдерське захоплення». Вони й не такі байки сплітатимуть, аби і далі з рабською покірністю цілувати руку московським попам. Дуже шкода, що й за таких – несвідомих, запроданців – віддають своє життя у боротьбі з московською ордою кращі сини України.
До речі, на відео Олександра Грамарчука видно, як у натовпі, що криком супроводжував військових і жінок, які вийшли з території храму, – достатньо дебелих чоловіків, у шортах, спортивках, із наплічниками. Невже це віряни, які хочуть ревно молитися? Яка їхня роль у цій провокації?
З’ясувати це мають працівники відповідних органів, адже встановити особу по відео неважко. Тим паче, є немало місць, де б знайшлося застосування мускулам і силі цих ревних прибічників пцу (мп). Принаймні це буде справедливо щодо тих, хто нині на лінії вогню.
Симпатики московської церкви, які «не хочуть ПЦУ» і знають, що таке «ганьба», хоч скільки можуть виправдовувалися, що їх не так зрозуміли, що ці вигуки аж ніяк не стосувалися рідних загиблого, а комісії, яка начебто позбавляє їх права на «рідну» церкву. І все ж кожен, хто бризкав слиною, викрикуючи ці гасла, хто «підливав оливи у вогонь», хто підтримував цю істерію, кажімо відверто – прихильники русского міра, а з ними церемонитися під час війни, як і з ворогом, немає сенсу.
Gismeteo 
