Так закінчив свого листа до редакції пенсіонер зі станції Ярмолинці Євген Стожик. Що ж так дошкуляє старенькому та, виявляється, не лише йому? Бо, по суті, кожен, кому судилося бути пасажиром потяга, що курсує між Ларгою та Гречанами, сповна відчув всю «насолоду» від нинішнього так званого сервісу залізничників. Власне, на їхню адресу й довелося вислуховувати скарги людей, з якими намагалася з’ясувати суть порушеної Євгеном Тимофійовичем проблеми. Отож про все по порядку.
Раніше, ще тоді, коли ми не загрузли у тій всеохопній кризі, транспортна артерія, яка сполучає залізницею найпівденніший край нашої області з Хмельницьким, функціонувала бездоганно. Кілька потягів із невеликими перервами перевозили пасажирів ледь не цілодобово щодень. І порожніми вагони практично не бували. Адже в основному їх наповнював робочий люд, який мав змогу таким чином добратися зі своїх збанкрутілих сіл до міст з працевлаштуванням. Відтак найбільший наплив пасажирів був зранку до роботи та ввечері у зворотному напрямку. А на відрізку від станції Ярмолинці до обласного центру потяг завжди «натрамбовувався» ущент.
Та якоїсь непрекрасної днини цього блага цивілізації жителів прилеглих до залізниці сіл позбавили. Різко змінили не тільки графік руху потяга (тепер він прибував до Хмельницького лише один раз на день ближче до десятої ранку та відразу по обіді від’їжджав з Гречан на Кам’янеччину), а й скоротили кількість вагонів. Бо на кому ж іще можна зекономити? — вирішили десь там нагорі. Приголомшені таким сюрпризом та доведені до відчаю люди (найперше працюючі у містах) вийшли на протест і перекрили залізницю. «На розбірки» прибуло високе начальство й запропонувало варіант залагодження конфлікту, який полягав у наступному. Перший час відправлення потяга з Гречан перенесли на дванадцяту дня (так вимагала більшість селян, аби якомога раніше повертатися додому, де завжди чекає купа справ по господарству) та відновили рух ще одного потяга зі схожим графіком у вечірню пору. Але, як врешті-решт виявилося, комфорту таке «удосконалення» не додало, а навпаки — стало ще гірше. Бо водночас відмінили усі потяги посеред тижня — два дні, у вівторок та середу, у зворотному напрямку, на Ларгу, взагалі нічого не курсує!
Є і ще ціла низка проблем. Скажімо, вранці потяг прибуває до Кам’янецького переїзду близько десятої, часто-густо запізнюючись. А щоб потрапити на станцію Гречани, звідки він опівдні відправлятиметься назад, більшість пасажирів змушені вже на десяту сорок п’ять поспішати на поїзд, який і довезе до згаданого передмістя. Які справи в обласному центрі можна вирішити за оцих 45 хвилин? Хіба поспіхом спродатися на тамтешньому базарі, з чого й користуються кмітливі перекупники, забираючи в селян продукцію за безцінь. Але останні не нарікають, бо, як сказано вище, ладні віддати вирощене важкою працею й задарма, аби лишень пошвидше потрапити додому — до худоби, до городів і полів... Водночас отаких, як наш дописувач, цей графік абсолютно не влаштовує.
Та всім, як мовиться, не догодиш. До того ж, у мене після кількох поїздок на станцію Гречани та спілкування з ширшим колом людей, склалося враження, що більшість усе ж за збереження існуючого графіка.
А от про що люди слізно просять — то це про відновлення руху потягів у вівторок та середу. «І нехай не кивають, що, мовляв, це нерентабельно, — навипередки стверджували добре обізнані у цій справі пасажири. Хай-но візьмуться за тих контролерів як слід. Бо коли перевірили виручку, то виявилося, що «каса», яку вони показують за місяць, насправді «робиться» за кілька днів! А решта, виходить, осідає у чиїхось кишенях».
Тут, вочевидь, мушу зауважити, що це лише почуте від співрозмовників. Але якщо керівництво залізничного підрозділу, у віданні якого перебуває ця ділянка, справді хоче знати реальний стан справ, то нехай дійсно влаштує серйозну перевірку. Адже диму без вогню не буває.
А заодно і пояснить, чому, наприклад, цей потяг у вечірній час доїжджає лише до Гречан, звідки люди (і старі, і немічні, і з дітьми, і з важкими валізами) змушені добиратися до неблизької (в іншому районі цього передмістя) зупинки громадського транспорту, підіймаючись на міст через залізницю та долаючи ще добрий відрізок шляху? Невже справді неможливо, аби поїзд довозив пасажирів до станції Хмельницький?
Або яких фінансових затрат потребує те, щоб поставити ще хоч кілька лавок та стільців у тому убогому приміщенні вокзалу в Гречанах, де, нагадаю, люди (здебільшого поважного віку, вироблені важко працею селяни) змушені понад годину вистоювати, підпираючи стіни, в очікуванні потяга? Він, до речі, дуже часто подається на посадку з великим запізненням.
А ще ані тут, ані поблизу споконвіку не було бодай аптечного кіоска. Хоча залізничники, певно, скажуть, що це питання не до них. Та все ж...
І вже точно за адресою про те, в якому стані на цій станції вбиральня. Це просто жах! Даруйте, але коли людині ніде справити нужду (бо в так званому вуличному туалеті утворилася калабаня з нечистот і туди неможливо зайти), то годі не погодитися з автором листа про знущання. До речі, на також завжди велелюдній зупинці у Шаровечці (інше передмістя Хмельницького), взагалі вбиральні немає. Ось так ми рухаємося до Європи!..
Наразі ставимо три крапки. Адже пасажири казали, що вони знову написали кілька гнівних листів, тепер вже до різних інстанцій. У яких, як і до газети, виклали згадані вище та ще й нові скарги. Маючи сподівання, що хоча б частину проблем вдасться таким чином розв’язати.
Gismeteo 
