Курси валют

У любові освідчуюсь не часто. Бо вона і без слів — любов. Без негучних доказів та надмірних запевнень. Вона — у серці.
Без любові до людей нема журналіста. Тим більше, у відділі моралі та права. Якось один діловий чоловік  не без сарказму спитав мене: «А хіба зараз є мораль?» — «Уявіть собі, що є», — відповів, додавши: «Станьте постійним читачем нашої газети і переконаєтеся у цьому». Для суспільства вкрай небезпечно ігнорувати народні та християнські засади моралі. Інакше на стягнутій купі матеріальних благ звиродніємо, звовкулачимось. Яскравий доказ — зажерливість верхівки колишнього режиму. Зовні — благочестиві, богомільні (у храмі прикладались до ікон аж... із прицмокуванням губ), а насправді — з прогнилим  нутром. Бога не обманеш, прикриваючись лукавством.
Звичайно, людина-хижак живе за принципом «право без права». Закони — не для нього. Звідси — нещастя, біда, трагедія. В цьому неодноразово переконувався на практиці, пишучи матеріали  під рубриками «Кримінал очима журналіста», «Лист покликав у дорогу», «Журналістське розслідування». Корупція, хабарництво — також теми відділу.
Скажу відверто, буває нелегко з’ясувати подробиці правди, допитатися очевидців події — спрацьовує в них, на жаль, внутрішній страх, то краще, міркують, нехай моя хата буде скраю... Ось, до  прикладу, з Дунаєвець отримуємо листа. Шахрайка, обіцяючи багато чого, обвела довкруг пальця 14 осіб на велику суму. Підпис: «Потерпілі». Жодного прізвища. До кого журналіст має звернутися, щоб поговорити? Так, дізнаємося про комбінаторку в суді, але ж і жива бесіда з обмакітреними не завадить. До будь-якої справи  намагаємося підійти максимально об’єктивно і справедливо.
...Час минає, а місто чи село, імена тих, із ким зустрічався і бесідував, не забуваються. Як наслідок,  народжувалися матеріали: «Чи все врахував суд?», «Тривоги на могилі», «Операція «Хата», «Ножовий удар завершився «любов’ю», «Із молотком — за пенсіями до сусідок», «Ревнивець з рушницею» і чимало інших.
Тривале перебування в задушливому «негативі» пригнічує. Аби  скоріше «оздоровитись», веду «Цікаву сторінку», сенсаційні теми «Хочете — вірте, хочете — ні!», першоквітневі розіграші. Цілком серйозно мене запитують, у якому селі «Знайдене золото Кармелюка» (телефонували колеги навіть із солідних газет), що то за риба-чорт завелася у Південному Бузі... Це означає зацікавленість і довіру читача, якщо пишуть листи про власну біду, звертаються за допомогою до редакції...
Ось на столі черговий тривожний сигнал. Знову — час у дорогу. Чужий біль — наш біль!