З далекого минулого в усних переказах дійшли до нас дитячі загадки, скоромовки та дотепні нісенітниці. Саме вони протягом багатьох століть займали місце книжок, телебачення та Інтернету. Саме вони розвивали мову і мислення дітей. І саме їх у першу чергу торкнулося забуття, коли нинішній світ дитячої уяви заполонили новітні технології, які не завжди сприяють усебічному їхньому розвиткові.
В «Описании церквей и приходов Волынской епархии» міститься чимало прислів’їв і приказок, загадок і скоромовок, які записані у селах півночі Хмельницької області з уст тодішніх їхніх мешканців. Звичайно, багато є серед них таких, які відомі і сучасним дітям та доросли. Але є й такі, які можна прочитати тільки у цій книзі.
До них належить, зокрема, і така зовсім не складна скоромовка: «Був coбi карп, перекарпився i перекалукарпився». Хоча зрозуміти, що мала на увазі та людина, яка її придумала й важко, проте діти залюбки беруться її промовляти.
А ось у такій загадці оригінальності не бракує: «Був coбi гай, за гаєм моргай, за моргаєм глядай, за глядаєм сапай, за сапаєм хапай, за хапаєм тримай, за тримаєм бовтай, за бовтаєм ковтай». Погодьтеся, що не кожен дорослий одразу розгадає, що ж у ній зашифровано. А виявляється це — волосся, брови, очi, нiс, губи, зуби, язик i горло.
А ось ще один приклад дитячого фольклору. Це — така собі нісенітниця-перевертень: «Cecтpi вечiр, добричкi. Чи не телятили ви нашого бачатки? А яке ваше бачатко? Пiд бiленьким черевеньке, а на рябику хвостик. Ваше бачатко пiддерло лози та побiгло в хвіст». І хоч тут переставлені і переінакшені слова, погодьтеся, звучить нісенітниця досить колоритно. Означає ж вона не що інше, як звичайну сільську пригоду: «Добрий вечiр, сестрички. Чи не бачили ви нашого телятка? А яке ваше телятко? Пiд черевом біленьке, а на хвостi рябе. Ваше телятко піддерло хвіст та побігло у лози».
Gismeteo 
