Курси валют

Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка, вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Цьогоріч до малечі Святий Миколай завітав 6 грудня, а не 19-го, як було раніше. Дата цього важливого релігійного свята, яке популярне в різних країнах світу, змінена за новоюліанським календарем.

Однак мало хто знає, що насправді Святий Миколай був реальною людиною і, пройшовши свій непростий житейський шлях, записаний до лика святих.
За церковними переказами, він народився приблизно між 270 і 286 роками в місті Патарі, що на півострові Лікія (нині Туреччина). Його батьки були заможними людьми, справжніми християнами. Тому вони охрестили сина одразу, що в ті часи було рідкістю. Миколай виріс аскетичним і доволі щедрим, допомагав усім, хто цього потребував. У дорослому віці він переселився до міста Мира, де його дядько, який був єпископом, висвятив племінника у священники. Незабаром після досягнення повноліття Миколай залишився без батьків. Весь свій спадок він витратив на допомогу біднякам, приносячи до їхніх будинків іграшки, теплі речі тощо. Всі свої справи Миколай робив таємно, але якось городянам все ж вдалося його вистежити. Дізнавшись, хто робить усі ці добрі вчинки, люди вирішили, що Миколай має стати їхнім єпископом. І багато років він служив єпископом у Мирах Лікійських (сучасна Анталія в Туреччині). Тому Миколай іще – Мир Лікійський.
За своє життя Миколай встиг зробити чимало хороших справ: він визволяв полонених, рятував від страчення невинних, допомагав бідним, особливо дітям. Саме завдяки цьому він і став одним із найшанованіших святих. Під час гоніння християн, на початку IV століття, був ув’язнений за віру. Помер, імовірно, у віці 65-70 років.
Учені, розкривши могилу Миколая Лікійського, провели ряд досліджень. Було створено приблизну модель обличчя та встановлено інші зовнішні риси померлого. Миколай мав приблизно 167 см зросту. В нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м’ясної їжі.
Миколай одягався просто і без прикрас. Із давніх свідчень сучасників Миколая, його обличчя випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.
«Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі», – розповів професор Луїджі Мартіно. Він проводив досліди над тілом святого. Зміни також викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько 20 років).
Мощі Миколая виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Його люблять від Колумбії, Німеччини тощо – до України. Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса. Саме на основі його древнього образу з’явилися ці казкові персонажі.
В Україні Святого Миколая здавна вважають опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: «Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей» (1555 р.). Традиція дарувати подарунки дітям на свято Миколая розповсюдилася Європою з середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна.
У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей із багатодітних сімей. А вже наступного року його провели в 20 містах України.
На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай.
Легенда «Чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року, розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва Дніпром на човні. Дорогою жінка задрімала і впустила немовля у воду. У відчаї батьки дитини звернулися до Святого Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом Св. Миколая» на хорах Софії Київської.