У Москалівці, що на Ярмолинеччині, урочисто відкрили меморіальну дошку загиблим захисникам України Петру Бойку та Олегу Середюку. На фасаді школи, звідки вийшли випускниками: Петро Леонідович тридцять літ тому, Олег Олександрович – десять.

Сльозами і квітами, світлими, але вже тужливо-сумними спогадами, вдячними промовами вшановували пам’ять хлопців рідні, земляки, школярі, мешканці району.
Зринув до небес, де знайшли спочинок вчорашні солдати, Гімн України, відчеканив хронограф скорботну хвилину мовчання, додаючи ще більшого болю, ведучі свята розповіли про життя обох земляків — героїв сьогодення.
Снайперська куля обірвала життя 44-річного Петра Бойка у самісінький цьогорічний святвечір поблизу села Нікішине Донецької області. Нещодавно батькам героя вручили посмертну нагороду сина — орден “За мужність”.
27-річний Олег Середюк загинув при виконанні службових обов’язків від осколкового поранення біля села Прохорівка Донецької області 26 серпня цього року.
У виготовленні меморіальної дошки, — розповідає голова села Раїса Буря, допомогли приватний підприємець Геннадій Врублеський, директор Ярмолинецького професійного ліцею (там працював Петро Бойко) Василь Мельник, житель села Коритна Олексій Дрона.
Виступали на заході голова районної ради Михайло Шклярук, заступник голови райдержадміністрації Володимир Байталюк, побратими героїв — воїни АТО, які приїхали вшанувати пам’ять своїх друзів, колеги, вчителі, односельці...
«Й у найстрашнішому сні не могло наснитися, що доведеться відкривати меморіальну дошку нашим онукам і синам, які стали на захист Незалежності України та віддали за неї найдорожче, — життя», — з болем констатував голова ради ветеранів села Борис Оскалюк.
Під тужливу мелодію “Пливе кача” школярі та усі присутні запалили лампадки і поклали квіти до меморіальної дошки. Отець Іоанн та ієромонах Веніамін відслужили молебень.
…Вони повернулися до рідної школи назавжди. Героями. Аби щоранку, заглядаючи в очі, зустрічати школярів нагадуванням про свій героїзм, про те, що віддали своє сьогодні заради нашого з вами завтра, аби спонукати усіх нині сущих до гідних вчинків в ім’я пам’яті про них. І це буде найменшою краплинкою вдячності людської за право мати майбутнє.