Людина, яка прагне волі, не чекає, поки подадуть “готове”, а вимагає створити можливості, щоб досягати, не прагне багатства, а заможності для своєї сім’ї. Ось така сутність закладена в нас, українців, вважає Павло Жебрівський, політик, колишній керівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, колишній аудитор НАБУ, автор книг про державу та українців.
Зустріч із Павлом Жебрівським відбулася минулого тижня в Хмельницькій обласній бібліотеці для юнацтва, під час якої порушили теми війни, національної ідеї, майбутнього України. Приклади того, як важко пробивало шлях на Донеччині все українське, Павло Жебрівський наводить з власного досвіду. Відмова держслужбовців у 2015-ому розмовляти українською, супротив перейменуванню міст, зокрема Красноармійська, Дзержинська, Артемівська, — все це відбувалося на очах тодішнього голови Донецької обласної адміністрації. Та крок за кроком наполегливий керівник досягнув того, що службовці доводили свою “повноцінність” та опановували українську. Переходили на українську і школи, які хотіли мати лігафонні кабінети, інтерактивні дошки, інше сучасне обладнання. Щоб “навернути” до нашого, національного, Жебрівський запрошував на фестиваль “Купальські роси”, який щорічно проводить у рідному селі Немиринці на Житомирщині, найбільш зросійщених донбасців.
Його книги — “Жити по-людськи”, “Роздуми”, “Погляд на національну ідею” — це, за словами самого автора, підсумок світоглядних бачень побудови країни. Цей погляд торкається ідеологічної сфери, судової, законодавчої, виконавчої гілок влади. Тут знаходимо роздуми про те, яке воно — українське щастя. Особливий акцент робить автор на майбутньому держави.
Окрім обговорення злободенних тем, які торкаються кожного свідомого українця, Павло Жебрівський познайомив присутніх зі своїми однодумцями, представниками Хмельницького полку військово-цивільної спілки “Бойове братерство України”, яких об’єднують спільні ідеї. Колишній правоохоронець, учасник АТО, Павло Жебрівський прагнув згортувати військових і цивільних, аби реалізувати на місцях особливо важливі для громад проєкти. Серед них — військово-патріотичне виховання молоді, реабілітація військових, а також проєкт “Батьківське серце”.
Дітям загиблих у російсько-українській війні вручають срібне серце, обрамлене терновим вінком, з краплинкою «крові», на якому зазначено ім’я Героя. Воно буде надійним оберегом на все життя. Крім цього, проєкт передбачає, що діти отримують опіку хрещеного побратима, котрий підтримуватиме і морально, і матеріально. Такі сердечка-обереги вручили під час зустрічі в юнацькій бібліотеці, а також і під час заходу з нагоди Дня Соборності у Волочиську.
Щоб билося велике серце України, тисячі мужніх патріотів віддають своє. І це зобов’язує живих ніколи й нізащо не зрадити пам’яті про них.