Криваві події, які відбулися на київському Майдані, вразили весь світ. Бо в мирний час жорстоко вбито більше сотні людей. Їх, патріотів, які віддали життя за демократичні перетворення в Україні, символічно назвали Небесною Сотнею. До неї увійшов і Олександр Подригун, уродженець села Залужжя, що на Білогірщині.
У родину Подригунів, саме на день народження матері героя Галини Миколаївни, прийшла страшна звістка: в Києві під час сутичок між мирними людьми і беркутівцями загинула найрідніша людина — син.
— Саша не розповідав про те, що він на Майдані, — плаче безутішна Галина Миколаївна. — Не хотів, щоб я хвилювалася. В останній нашій розмові — просила, щоб він приїхав додому. Благала повернутися в село. Я живу сама, мені важко ходити, до того ж, маю невеличке господарство. Онук навчається у Рівному, донька у Києві на заробітках. Він мені пообіцяв, що скоро приїде. Така тепла розмова вийшла… А зворушило те, що він не забув про мою хворобу й пообіцяв привезти зі столиці ліки. Саша був дуже турботливим сином, братом і батьком.
Згорьована матір розповідає про сина, ніби перелистує сторінки книги… Одружився, та сімейне життя не склалося. Розлучився з дружиною, але дітей не полишав. Вони горнулися до батька.
А ще Галина Миколаївна пригадала роки навчання сина у Волочиському столярному училищі. Його роботу в райцентрі. Фірма, де трудився збанкрутіла. Саша пішов в армію. Після повернення із служби поїхав шукати роботу в Київ. Де там тільки не працював!
— У мене день народження 23 лютого. Цілий день чекала на дзвінок від сина… Не знаючи, що опів на сьому ранку його не стало. Материнське серце відчувало — щось сталося, — продовжує ненька. — Цілий день я не знала, де себе подіти, серце розривалося від тривоги. А душа відчувала лихе. Ввечері доньку запитувала, чи не було звісточки від Саші, вона заспокоїла.
— У понеділок обійшла господарство, повертаюся до хати, а в мене всюди світло горить. Біля воріт стоїть автобус. Я злякалася. Заходжу в кімнату, а там сидить жінка і каже, потрібно готуватися до похорону. Не повіривши почутому, я перепитала ще раз...
Мати плаче, її біль не можна передати на словах. Його не вгамуєш ніколи.
Gismeteo 
