Біля Будинку культури у Писарівці Волочиського району в суботній день яблуку не було де впасти. Сільська громада відзначала іменини села, якому виповнилося 423 роки.
Як у людей, так і у кожного населеного пункту є своя біографія. За легендою Писарівка отримала свою назву від імені писаря, який тут проживав. У давнину освічених людей було мало. Тому до нього сходилися мешканці навколишніх поселень, щоб він написав чи розтлумачив якісь папери. Люди так і казали: «Іду до писаря Івки», тобто до Писарівки. Так і закріпилася ця назва за селом.
Сьогодні його територія займає майже три тисячі гектарів. Тут мешкає понад 1,5 тисячі чоловік, з яких більше ста дітей дошкільного віку та майже 400 молодих сільчан.
У цей день зійшлися і з’їхалися сюди ті, для кого Писарівка – батьківщина. У людей був святковий настрій, сяяли посмішки, грав духовий оркестр, а малеча досхочу розважалася на різноманітних атракціонах.
Свято розпочалося з вітань. Щиро здоровили присутніх та бажали всім гарної долі, добра та достатку і впевненості у завтрашньому дні староста села Петро Білий (на фото), керуючий відділком агрооб’єднання «Волочиськ-агро» Василь Баць, голова Війтовецької об’єднаної територіальної громади Ігор Степанюк, який нагородив почесними грамотами кращих представників громади.
А народний депутат України Сергій Лабазюк вручив багатодітним матерям подарунки та побажав, аби їхні діти були гідними синами та дочками України.
На урочистості також завітали голова Волочиської районної ради Сергій Пазюк, голова райдержадміністрації Володимир Сергійчук, депутат районної ради Віталій Сенюк та інші.
Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих на Майдані, у зоні АТО, під час Голодомору та у роки Другої світової війни. До речі, 193 мешканці села не повернулись додому з фронтових доріг.
Настоятель місцевої церкви отець Сергій звернувся до своїх прихожан з побажанням, аби у душі кожного звучала молитва, яка очищає її від зла, молитва за довгожданий мир в Україні.
Примітно, що з-поміж односельців чимало патріотів-добровольців та воїнів Української армії, які пішли боронити свою землю, залишивши вдома матерів, дружин, маленьких дітей. Таких — понад сотня. Є й ветерани афганської війни. Усі вони – гордість земляків, які їх щиро шанують.
Найтепліші слова адресували присутні людям, котрі все своє життя віддали нелегкій праці хлібороба. Це, зокрема, Микола, Павло та Станіслав Глущаки, Катерина Біла, Микола Соколов, Степан Дячук, Леонід Бідюк, Михайло Урбан, Ганна Попович, Галина Ковальчук та багато інших. З вдячністю звертались до вчителів, інженерів, лікарів, соціальних працівників, викладачів і учнів місцевої музичної школи, голів сільських рад попередніх скликань.
Пишається писарівський рід і старійшинами села, чия життєва мудрість є повчальною для молодшого покоління. Найстаршою мешканкою села є 96-річна Марія Сидорівна П’ясецька, вчителька не лише за професією, а й за покликанням, надзвичайно добра жінка, яка у свої поважні літа не втратила оптимізму і надії на краще. А найстарший чоловік – Станіслав Казимирович Добруха, пережив війну, голодомор, сталінські репресії… Це дуже розумний чоловік, з яким завжди цікаво поспілкуватися.
— У цей день вітали і наймолодшого мешканця села Мирослава Галічевського, його батьків й усю рідню.
Свято вирувало допізна. Лунали пісні, звучала музика. Усіх бажаючих пригощали смачними стравами. Фінансову підтримку для проведення цього чудового сільського свята надали ТОВ «Астарта-Київ», народний депутат України Сергій Лабазюк, фермерські господарства «Родина» (Світлана Франчук), «Омега» (Федір Кмита) та інші, за що громада їм дуже вдячна.
Gismeteo 
