Не часто в історії нашого краю можна знайти відомості про небажання селян коритися волі церковних ієрархів. А село Синютки Білогірського району уславилося саме такою непоступливістю.

Розпочалося все 1830 року з приїзду до Синюток Московського протоієрея Платонова, який вирішив, що село потрібно приєднати до сусідньої Соснівки, оскільки місцева дерев’яна церква преподобної Параскеви, збудована 1740 року, має «малу міцність будівлі». Та селяни не погодилися з рішенням протоієрея і 1832 року подали прохання преосвященному Інокентію залишити їхнє село самостійним приходом, оскільки вони вважали, що до Соснівки на службу Божу їм незручно добиратися. Після цього єпархіальне начальство ще кілька разів намагалося ліквідувати синютівську церковну незалежність. На що селяни реагували черговими зверненнями до архієпископа Антонія. Така наполегливість допомогла їм зберігати окремішність свого приходу аж до кінця ХІХ століття. Однак за цей час синютівці збудували нову дзвіницю, з якої до молитви їх тривалий час кликав двопудовий дзвін, відлитий 1757 року.