Шановні депутати!
Завтра у сесійному залі обласної ради вирішується доля нашої газети, її колективу, а значить і доля наших дітей, родин. Адже за свою столітню історію «Подільські вісті» були і є надійним, стабільним джерелом та способом нашого життя. У колективі виростали і йшли у світ високої журналістики сотні знаних особистостей. Усякого було на шляху газети. Проте нині, як ніколи, на кону стоїть: бути їй чи не бути?
Шановні депутати! Усі ви не лише обранці громади. Кожен з вас гідно несе ще й хрест керівників підприємств, установ, організацій. То й на мить навіть страшно уявити, що якийсь варяг, чужинець чи чужинка, бозна-звідкіля, могли б нахабно зневажити волю та вибір вашого колективу, нахрапом просовуючи свою персону у керманичі ваших колективів. Хай усіх вас убереже Бог від таких кадрових «зміцнень» та кульбітів.
Ми, трудовий колектив, впевнені, ви не станете освячувати несправедливість, віроломство та підступність щодо нас з боку певних осіб, які з відомих вам причин форсують партизацію нашої газети, просуваючи у наш колектив п. Колісніченко.
Нагадаємо, що «Подільські вісті» — газета державна, загальнополітична, а значить «безпартійна». І її колективу зовсім не по дорозі з керівником приватного видання п. Колісніченко. А щодо партійності цієї пані, даруйте, тут сам чорт голову зламає. Будучи членом фракції БЮТ, Колісніченко раптом досить негативно відгукнулася про керівництво цієї партії і заявила, що своїм серцем і духом вона давно уже у ВО «Свобода». Ось тільки ще квитка не отримала про своє членство тут.
Але плутанина і суцільна невизначеність у п. Колісніченко не тільки з політичним курсом. У неї настирливе прагнення десь, кимось керувати. Приміром, після Помаранчевої революції, будучи членом «Нашої України», особисто зажадала від генерального директора Хмельницької телекомпанії звільнити для неї свою... посаду. Втім, телевізійники вказали зухвалиці на двері. А кілька місяців тому п. Колісніченко вдруге штурмує цю ж телекомпанію, бажаючи стати головною «телезіркою» Хмельниччини. Проте — осічка. Її не сприйняв і не прийняв колектив телевізійників. Нині ж п. Колісніченко, як вона написала у заяві до голови обласної ради, забажала уже стати... «директором «Подільських вістей», й сном-духом не відаючи, що такої посади у нашій редакції зроду-віку не було.
Проте для п. Колісніченко це зовсім не суттєво. Головне, щоб одягти керівну мантію, бо журналістика у її понятті — це не що інше, як суцільний, різнобарвний рекламний буклет, з якого зліплена очолювана нею приватна газета. То яку журналістику чи газету може створити з таким низьким професійним рівнем пані директор?
До того ж Тетяна Сергіївна, мабуть, забула відому українську поговірку, що силою не будеш милою.
Колектив — великий і міцний чоловік, а газета — колективний розум і колективний труд. Труд важкий і виснажливий. Адже ми у постійному творчому пошуку чесного, справедливого слова, захищаємо принижених і ображених, ведемо державницьку лінію часопису.
Суть і зміст газети п. Колісніченко — суцільні розважальні байки-небилиці з Інтернету, амурні історії і відбірне декадентство, далеке від реального життя. Отож погодьтеся, що бути директором вищезгаданої газети і редактором державної, як кажуть в Одесі, дві великі і несумісні різниці.
А якщо ж взяти до уваги, що п. Колісніченко жодного разу не зволила прийти у наш колектив, який так на-докучливо бажає очолити і який чомусь обходить, мов кіт гарячу кашу, і про який погано і лукаво відгукується, то повірте, нам з нею справді не по дорозі.
Тому, шановні депутати, просимо вас захистити «Подільські вісті» від інтервенції пані Колісніченко у наш колектив.
Переконані, ви керуватиметеся лише мудрістю, виваженістю та бажанням зберегти улюблену газету подолян, віддаючи ваші голоси за кандидата від «Подільських вістей». Це і буде ваш вагомий внесок у захист свободи слова, демократії та справедливості.
Зичимо вам усім міцного здоров’я, достатку, благополуччя, миру і злагоди. Любіть і збережіть «Подільські вісті», бо вони з вами, бо вони про вас.
Слава нашій Хмельниччині!
Gismeteo 
