У ці різдвяно-новорічні дні ми з особливою вдячністю згадуємо наших відважних воїнів, завдяки яким маємо можливість збиратися за родинним столом, завдяки яким не згасає надія й утверджується віра в Перемогу добра над злом.
Нині у строю захисників — тисячі наших земляків. Серед них і Олег Довгань, лікар-анестезіолог, який працював завідувачем відділення невідкладної та екстреної медичної допомоги в Шепетівській багатопрофільній лікарні. Як і для кожного з нас, звістка про початок війни була для нього несподіваною і жахливою. Лише вночі Олег Миколайович повернувся з відрядження, а під ранок — дзвінок двоюрідної сестри з Хмельницького, яка зі сльозами сповістила про страшне лихо. Того ж дня, відправивши дружину та дітей до батьків, Олег Довгань разом із колегами взялися облаштовувати на території лікарні сховище, аби тут за потреби надавати повноцінну медичну допомогу людям. Зовсім скоро до них долучилися чимало місцевих жителів різного віку, навіть школярі, які готові були виконувати посильну роботу. Колектив лікарні працював у штатному режимі, але під час повітряних тривог пацієнтів переміщували в укриття, убезпечуючи їхнє життя.
А наприкінці березня 2022 року Олег Довгань у складі Першого добровольчого шпиталю імені Миколи Пирогова відправився в зону бойових дій.
— У квітні-травні ми працювали у Бахмуті, пізніше — в Слов’янську, коли тривали важкі бої в напрямку Лимана, — розповідає він. — Працювали там, де найбільше була потрібна допомога бійцям…
Коли ж термін ротації завершився, лікар знову повернувся у рідний заклад до виконання посадових обов’язків. Але думка про те, що у зоні бойових дій його досвід, його знання значно необхідніші, приходила дедалі частіше. І вже у серпні — наступна поїздка у прифронтові міста, зокрема й, до Бахмута. Атаки ворога посилилися не лише на підступах, а й в самому місті, тож роботи для медиків шпиталю вистачало з лишком.
— Під час другої ротації зустрівся з побратимами, і вони розповіли, що є гостра потреба комплектувати медичну службу особовим складом. Запитали, чи не маю бажання мобілізуватися до ЗСУ? Я погодився і, оформивши всі необхідні документи, з 3 листопада 2022 року поповнив стрій Збройних сил України, — розповідає Олег Довгань.
Нині він — командир медичної роти окремої механізованої бригади. Евакуація поранених із поля бою, надання невідкладної та екстреної медичної допомоги, лікування сезонних і хронічних захворювань, психологічна підтримка — це, по суті, безперервний процес для військових медиків.
— Навантаження у зоні бойових дій даються взнаки усім без винятку. Медики перебувають у тих же умовах, що й бійці. Фізичне, психологічне навантаження призводять і до виснаження, адже медики мого підрозділу пропускають крізь себе біль, і страждання кожного з тих, кого доводиться рятувати, — розповідає командир медичної роти. — Евакуації, які через безперервні обстріли проводити дуже і дуже складно, неможливість вчасно надати повноцінну допомогу — це страшні реалії війни. І все ж моєму особовому складу нерідко вдається робити дивовижне. Ми боремося за кожного захисника, як кажуть, до останнього і ніколи не опускаємо руки.
Попри те, наголошує військовий медик, кожен звільнений чи збережений метр землі дається надважкою ціною — кров’ю і життям українських захисників. Інколи медикам доводиться працювати без відпочинку, бо критично не вистачає рук. Та ніхто з підрозділу, за словами Олега Довганя, жодного разу не скаржився, що важко. Їхня витримка, їхня відвага, висока свідомість заслуговують найпочесніших нагород. Із особливою повагою Олег Довгань говорить про побратимів-земляків, які, як і він, у військовому строю. Разом із ним служить медична сестра відділення невідкладної та екстреної допомоги Шепетівської багатопрофільної лікарні Тетяна Парімуда.
— Вона дуже позитивна і надійна людина, професіонал своєї справи. Її приклад надихає, мотивує, — каже про колегу Олег Миколайович.
У їхньому підрозділі — ще один шепетівчанин, вихованець ОТГ-23 Дмитро Куницький, якого характеризують як розсудливого і вдумливого військовослужбовця. У стабілізаційному пункті рятує життя і лікар-хірург Шепетівської лікарні Олег Дірей. Він працює у складі ПДМШ імені Пирогова пліч-о-пліч з медиками підрозділу Олега Довганя. Ще з 2016 року Олег Миколайович брав участь у ротаціях на різних напрямках разом із своїм учнем і справжнім другом, випробуваним у різних ситуаціях, — Романом Верхоглядом. Із початку повномасштабної війни Роман вступив до територіальної оборони і попри те, що нині вони в різних підрозділах, шляхи друзів-медиків часто перетинаються. Своїх земляків Олег Довгань називає особливими та справжніми.
Війна, каже, познайомила його ще й з багатьма волонтерами, які неймовірними зусиллями вирішують багато важливих питань.
— У медичних бригад завжди є потреба в запчастинах до спецтранспорту, в розхідних матеріалах — і волонтери дуже допомагають. У нашій Шепетівській громаді — потужний волонтерський рух. З окремими волонтерами мій підрозділ тримає постійний зв’язок, і вони намагаються максимально забезпечувати наші потреби.
І поки війна не закінчується, обов’язок кожного — всебічно готуватися, допомагати Силам оборони, — каже на завершення шепетівчанин. — Війна — вона ж стосується не лише сходу чи півдня, стосується не лише тих, хто там воює. Війна — загроза для всіх українців. Тому кожен із нас тут, на полі бою, — заради права на майбутнє наших дітей, сімей, нації… У цей важкий час, як ніколи, потрібна єдність народу. На початку війни, коли навала ворога просто не піддавалась усвідомленню, ми вистояли саме завдяки єдності. Вона особливо потрібна й тепер.
Gismeteo 
