Не сподівалася Валентина Стефанко, що захопиться вишивкою бісером. І, нанизуючи на голку різноколірні намистинки, створюватиме дивовижні ікони.
Нині в її оселі наче у храмі велично та урочисто. Із рукотворних полотен лики святих своїм поглядом немовби благословляють гостей дому.
Господиня зауважує: не лише вона вклала у вишивку енергію, тепло рук, а й її чоловік Віталій. Саме він, бо змалечку займався рукоділлям, став учителем для своєї дружини. Навчав її розташовувати на полотні перші намистинки, підбирати кольори та відтінки.
— Якраз «Таємна вечеря» — перша наша спільна ікона, з якої розпочали своє захоплення. Чоловік подарував мені схему вишивки на День закоханих.
Вразив жінку цей біблійний сюжет, який створив на стінописі італійський художник Леонардо да Вінчі. Адже не кожен задумується над глибоким сенсом «Таємної вечері». Ісус Христос, якраз перед розп’яттям, розділивши хліб поміж своїх учнів, промовив пророчі слова: чиніть так на мій спомин. Син Божий закликав до милосердя, любові до ближніх.
Хоча образи святих вишивати бісером значно складніше ніж звичайні картинки, та все ж Валентина Стефанко прикипіла душею до рукоділля. Не минало і дня без копіткого заняття, що захоплює та надихає.
— Як беремося за вишивання, то обов’язково промовляємо молитву і кожну ікону освячуємо в церкві, — продовжувала майстриня.
Унікальні роботи подружжя не лише ваблять погляд своєю красою, величчю, а й вражають духовним змістом. І всі вони, зокрема, «Свята родина», «Ангел-охоронець дітей», «Пастор у полі», «Ісус стукає у двері», «Молитва до чаші»… для Валентини та Віталія Стефанків безцінні та найважливіші.
Не полишило подружжя своєї улюбленої справи у перші дні повномасштабної війни.
— Із чоловіком по черзі вишивали ікони «Мадонна з немовлям» та «Годувальниця», — розповідала майстриня — Працювали над полотном і вдень, і вночі, а коли не було світла, то при ліхтарях. У молитвах просили захисту від ворогів. Поспішали якомога швидше завершити роботу, бо сподівалися, що війна закінчиться, буде мирне небо над головою, але, на жаль, наша мрія поки що не здійснилася.
Окрім того, для своєї дружини Віталій Стефанко відкрив ще й дивовижний світ бджільництва. Адже під час медозбору, каже Валентина Іванівна, не наважувалася навіть поміж вуликами пройтися. Боялася бджіл. Та все ж зуміла подолати страх — допоміг чоловік. Ще й передав усі знання, вміння здібній до бджільництва дружині, яка стала помічницею на пасіці. А за турботу подружжю комахи-трудівниці щедро віддячували не лише цілющим медом.
Про чорну біду, що насувалася на Україну, віщували ці Божі комахи. Перед повномасштабним вторгненням ворога, в лютому 2022 році, були вкрай розтривожені бджоли, жалісливо гуділи і багато з них загинуло. Залишилося лише тридцять сімей. Подружжя гірко журилося, але ані Валентині Іванівні, ані Віталію Васильовичу на думку не спало, що розпочнеться велика війна, яка безупинно приноситиме страждання, горе і сльози.
Мирне життя було наповнене радістю, гарними та яскравими подіями.
Та й знайомство у подружжя було незвичним, особливим. Бо ж Віталій Стефанко з Івано-Франківщини, помилившись номером, знайшов собі дружину на Хмельниччині. Їхнє телефонне спілкування закінчилося приємною зустріччю для обох.
Відтоді, як побралися, минуло п’ятнадцять років. Зуміли створити міцну та щасливу сім’ю, наповнивши дім спокоєм і затишком, у якому підростають дві донечки. Старшу нарекли поширеним та популярним ім’ям Софія, а молодшу — милозвучним, але рідковживаним Вірсавія, так звали матір царя Соломона. Тішить батьків те, що діти сумлінно навчаються у школі, а ще обдаровані різними талантами. Адже дев‘ятикласниця Софія захопилася малюванням, а другокласниця Вірсавія має хист до співу.
Все ж попри нелегкий для усіх час Валентина Стефанко не полишає свого захоплення. Із молитвою та вірою у благодатну силу ікони створює образ Марії Долорес. І у кожній намистинці прохання до Бога лише одне — аби очікувана перемога над ворогом принесла мир рідній Україні.
Gismeteo 
