Життя Віри Юхимівни Звірок припало на важкі часи Другої світової війни. Їй було лише чотири роки, коли батько пішов на фронт. Він отримав важке поранення, дивом вижив, був у німецькому та радянському концтаборах. Повернувся додому хворим і знесиленим.
Юна тендітна Віра стала першою помічницею мамі, господарювала на рівні з дорослими. А після закінчення школи у Снітівці на Деражнянщині закохалася у статного красеня Володимира, колишнього моряка. Їхні почуття були взаємними і зовсім скоро вони одружилися. Жили дружньо й щасливо, багато працювали. Однак довелося їм пізнати і гіркоту втрати — першої донечки Олі. Та горе ще більше зміцнило подружжя, вони були справжньою опорою одне одному. Віра Юхимівна працювала на радгоспній фермі, і вдома тримала сім’я чимале господарство. І скрізь господиня встигала, і скрізь у неї панував порядок і лад. Працелюбність і сумлінність Віри Юхимівни Звірок неодноразово були відзначені подяками керівництва радгоспу, а також державними нагородами.
Попри те вона завжди залишалася напрочуд скромною, тактовною, мудрою і терплячою. Уся родина цінувала її за розумні поради, за добро, яким обдаровувала кожного.
Дуже любила Віра Юхимівна Звірок нашу газету, була у когорті тих читачів, яких називаємо відданими. Вона вболівала, щоб улюблений часопис продовжував виходити, тому частину своєї скромної пенсії завжди виділяла на передплату «Подільських вістей». А в телефонних розмовах розповідала нам, як щоразу чекає свіжого номера. Ділилася новинами із життя свого рідного села Черешенька, і темами, які торкалися її щирого й великого серця.
А нещодавно діти Віри Юхимівни Звірок, теж читачі нашої газети, — син Микола, інженер-будівельник, донька Ганна, яка працює фармацевтом, повідомили сумну новину, що на 87 році життя Віра Юхимівна відійшла у Вічність. Вони кажуть, мама була справжньою берегинею їхнього роду, наділеною великим талантом жінки-матері. Найтепліші слова про неї висловлюють племінники Олександр, Ольга Звірки, а також Анатолій, Михайло Мусієнки, Світлана Савчук, і додають, що завжди пам’ятатимуть цю надзвичайно добру, порядну, працьовиту людину.
Усім не вистачатиме її щирих розмов, лагідного погляду, непідробної турботи. Проте правду кажуть, що людина живе допоки її пам’ятають. Тож пам’ятаймо...
Gismeteo 
