Перегляд його світлин у соцмережах надихає суцільним позитивом. Вдивляючись в усміхнене обличчя, навіть не скажеш, що цей хлопець майже півтора року не полишає медичних та реабілітаційних закладів, що він переніс ампутацію нижньої кінцівки, що за його плечима вже майже десяток важких операцій.
Андрій Герасимчук родом із Першотравенська Житомирської області. Але за останній десяток років і селище Понінка стало йому рідним. Тут навчався у професійному ліцеї, тут закохався і знайшов свою половинку, хоча обоє зростали на Житомирщині. Саме в Понінці, на картонно-паперовій фабриці, було зроблено перший запис до трудової книжки. Тут Андрій Герасимчук став одним із основоположників виробництва гофрокартону і гофропродукції, без відповідної освіти і без попереднього досвіду один із перших освоїв новий агрегат іноземного виробництва.
Він болісно сприйняв звістку про початок повномасштабного вторгнення, намагався всіляко підтримати знайомих захисників. Але економіка держави теж потребувала сильних рук професіоналів своєї справи, а його вагітна дружина — сильного плеча вдома. Проте, коли машиністу гофроагрегату ТОВ «ПКПФ-Україна» Андрію Герасимчуку влітку 2022 вручили повістку, ухилятися не став.
Андрій знав, що кожен справжній чоловік і патріот має захищати свою країну, зупинити ворога, адже за його мужніми плечима — вагітна дружина і донечка, батьки, рідне селище, рідна багатостраждальна ненька-Україна.
Найяскравіший спогад із 2022-го — народження синочка Максимка. Дружина Марина готувалася до пологів у Житомирському пологовому. Так склалися обставини, що бойовий шлях солдат Андрій Герасимчук розпочав на Житомирщині і саме того дня мав приймати військову присягу. Все, ніби в щасливому сні — дзвінок від дружини, клопотання перед військовим керівництвом, — і кілька десятків захисників приймають присягу на годину раніше від запланованого. Дружна родина військових побратимів була єдина у бажанні провести воїна Андрія до пологового, щоб був присутній при народженні сина, щоб благословив нащадка на щасливе життя. Те життя, за яке вони воюють, в ім’я якого віддають своє здоров’я, а іноді й жертвують найдорожчим.
Допитливий, готовий до нових знань, Андрій пройшов навчання за кордоном. Важке поранення отримав на Херсонщині, коли звільняли ще тоді окупований правий берег. Відступаючи, ворог не шкодував зброї та вибухівки, кожен сантиметр херсонських степів був нашпигований смертоносним залізом. Від вибухової хвилі його відкинуло, але Господні сили втримали від падіння на інші міни, що, як сірники в коробці, лежали вздовж ледь помітної стежини.
Сьогодні Андрій Герасимчук вчиться жити з ампутованою кінцівкою, із протезом освоїв водіння авто. Навіть більше, земляки захоплюються своїм Героєм, коли він із півторарічним спадкоємцем Максимком, їздить на велосипеді вуличками рідного селища. Він є взірцем для поранених побратимів, ніколи не падає духом, з усміхом сприймає важкі випробування долі. Андрій активно веде сторінку в соцмережах, не соромиться і не викликає жалості своїми позитивними світлинами з ампутованою кінцівкою. Життя триває, адже є для кого і заради кого жити та вдосконалюватися.
Впродовж нашої зустрічі на його руках півторарічний продовжувач роду Герасимчуків маленькими рученятами міцно обіймає татуся за шию, вселяючи віру і надію у світле майбутнє.
Теперішнє життєве кредо Андрія Герасимчука: «Не дочекаєтесь!». І справді, наша нація непереможна, коли є такі Герої, коли є для кого жити і заради кого захищати свою землю! Шануймо і підтримуймо, гордімося своїми Героями!
Gismeteo 
