Відважний захисник Євген АНДРІЮК із Деражні загинув у пекельному Іловайському котлі, який забрав життя 366 українських військових.
Нещодавно в Деражнянській центральній міській бібліотеці пройшов урок-реквієм «Життя, віддане за Україну», присвячений 30–й річниці від дня народження Андріюка Євгена Олександровича.
Євген Олександрович Андріюк — солдат Збройних сил України.
Контрактник, розвідник-радист, який служив у 8-ому окремому полку спеціального призначення.
На фронті він був з весни 2014-го. Отримавши поранення, лікувався в госпіталі, а згодом повернувся на передову. У складі розвідувального взводу, проїжджаючи біля Волновахи, потрапили у нічний бій, було пошкоджено БМП. Потім військові проривалися на допомогу 3-му батальйону, що потрапив у оточення. А 28 серпня зайняли оборону на блокпостах в Іловайську, під постійним артилерійським обстрілом.
29 серпня 2014 року Євген Андріюк зник безвісти під Іловайськом при виході з оточення. Того дня він ще встиг надіслати смс-повідомлення батькам такого змісту: «Будемо прориватися до своїх».
Спочатку Героя поховали з військовими почестями як тимчасово невстановленого захисника України у Запоріжжі 1 жовтня 2014-го на Кушугумському цвинтарі разом з іще 53-ма військовими. Та в квітні 2015-го після встановлення особи за тестом ДНК Женю перепоховали в Деражні.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. А в березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов’язку в зоні бойових дій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову.
Вшанувати пам’ять та згадати Героя прийшли рідні та близькі загиблого — мати Олена, сестра Ліза, дідусь Олександр та бабуся Катерина.
На заході кожен ділився теплими словами-спогадами про Євгена, а рідні — своїм душевним болем, який з роками не стих, а лиш притупився… Бо молоде життя, яке би мало буяти, назавжди обірвала клята війна…
«Щемливо й зворушливо бабуся Катерина зачитала вірш, присвячений онукові та всім захисникам України, а перша вчителька Оксана Корнілова поділилася спогадами про шкільні роки Євгена, — розповідають у Деражнянській центральній міській бібліотеці. — Заступник директора Деражнянського центру професійної освіти Ольга Кіс розповіла присутнім про те, яким добросовісним, працелюбним, відповідальним студентом він був. Звертаючись до матері Героя Олени Олександрівни, Микола Черкаський, який працював директором Деражнянського професійного аграрного ліцею, подякував за гідне виховання сина — патріота України.
Із дитинства юнак був активним, відвідував спортивну школу, любив грати у футбол, був членом міської молодіжної організації «Модерн», так про нього розповідав Олег Білик — директор Деражнянської дитячо-юнацької спортивної школи.
Про важку втрату поділився й побратим Олексій, який зі сльозами на очах згадував воєнні будні та загибель Жені, а також звернувся до студентів Деражнянського центру професійної освіти з проханням не забувати, якою ціною виборюється мир в Україні».
Традиційно хвилиною мовчання присутні на реквіємі вшанували пам’ять воїнів-земляків, а потім поклали квіти до пам’ятної стели.
Вічна пам’ять нашим захисникам! Герої не вмирають!
Gismeteo 
