«Шановна редакція! До вас звертаються пасічники Ізяславського району і просять допомогти розібратися у ситуації. Вона стосується потрави бджолиних сімей в особистих господарствах.
З 15. 05. 2014 року ми, пасічники навколишніх сіл Влашанівка, Сахнівці, Ліщани, Топірчики, Хутір Шевченка, Чіпці, Нове Село, побачили на своїх пасіках масову загибель льотних бджіл.
Потім з’ясували, що саме в цей час ФГ “Агро-Інвест”, що базується у селі Ліщани, обробило хімікатами ріпак і не попередило про це пасічників.
Препарат, який застосували її спеціалісти, є сильнодіючим і належить до першого класу небезпеки для бджіл. Обробку проводили в обідню пору при температурі 26 градусів, що категорично заборонено інструкціями. Таке відбувається не вперше. Всі звернення до цієї фірми категорично ігноруються. Більше того, на нашу адресу лунають погрози з боку управляючого і головного агронома.
Тому просимо вас виїхати на місце і розібратися.
Пасічники (6 підписів і номери телефонів)».
Побоїще
На пасіці Івана Подзигуна мені довелося спостерігати моторошну картину. Зазвичай у липні бджоли енергійні і сповнені ентузіазму. Снують туди-сюди і гудуть, аж душа тішиться. Беруть взяток із різнотрав’я та сільськогосподарських культур, з допомогою власних ферментів переробляють його у мед. Той, яким ми так любимо ласувати.
Згідно з міфологічними уявленнями мед є їжею богів, ну і тих людей, які прагнуть ними стати. За енергетикою і поживністю з ним не може зрівнятися жоден продукт.
А тут нещасні трудівниці ледве дихали від перевтоми. Знесилено намагалися пропхатися у льотки або падали перед ними.
На пасіці пахло не звичним нектаром і вощиною, а стервом.
Брезент перед вуликами був густо встелений тисячами бджіл.
— Це лише дещиця, — із сумом у голосі прокоментував син Івана Подзигуна, теж Іван, — Раніше ми їх виносили звідси повними відрами.
І я у це вірю, бо тут розташовані 180 вуликів. Чоловік з дружиною і сином вивезли їх подалі від населеного пункту і траси. Поближче до поля, де цвів ріпак. Навіть не сподівалися від сусідів біди.
Разом із ними постраждали й інші пасічники Ізяславщини.
Хто підрахує збитки?
— Я теж потерпів, — розповідає Михайло Багінський, — у мене 15 бджолосімей, тримаю їх на хуторі Шевченка. Робоча бджола ще з весни гинула. Вони хімічать роками. Гляньте, зайців немає у полі, у села або ліси повтікали. Там орендарі поки що не кроплять. Ще такого не було. Тим тільки врожай і прибуток дай будь-якою ціною. Все живе знищують. Інші пасічники не хочуть загризатися, бояться за своє впоминатися, а я — пенсіонер і ні від кого не залежу.
Зазнав збитків і Андрій В’юн, який є серед підписантів листа. За його підрахунками в цілому постраждало не менше однієї тисячі бджолосімей.
— Фактично загинули усі робочі бджоли. І то у період найбільш інтенсивного медозбору, — каже Анатолій Андрійович. — Сьогодні трудівниць залишилося менше, ніж у березні. Є випадки, коли гинули й матки. Від деяких сімей залишилися тільки “поройки” — це такі собі невеличкі жменьки бджіл.
Я прошу його перевести ці збитки у конкретні економічні показники.
— Що ж, давайте прикинемо, бодай приблизно, — каже пасічник. — Знищення робочих бджіл — це мінімум по 500 гривень на кожен вулик. А ще втрати меду по 50-70 кілограмів на кожну бджолосім’ю. По гуртовій закупівельній ціні — 25 гривень за кілограм. Разом у тих пасічників, яких ми знаємо, виходить майже 2 мільйони гривень. А ще ж є інші, які змовчали. Для багатьох бджолярів їх промисел — єдине джерело грошових надходжень. Врахуйте також, що вони працюють легально і прозоро. До цього їх спонукає співробітництво із ТОВ “Бартнік”. Район втратив величезні надходження у бюджети і фонди різних рівнів. Я вже не кажу про моральний бік справи. Іноді, коли під час кроплення вітер дме у бік села, — там неможливо дихати. І нікого із контролюючих органів це не цікавить.
Хто винен?
Пасічники звинувачують у потраві бджіл керівництво ФГ “Агро-Інвест”.
— На якій підставі? — запитую я їх.
— Ну, по-перше, — масова загибель співпала у часі із хімічною обробкою посівів ріпаку і гречки, по-друге, деякі механізатори чесно зізналися нам, що оприскували рослини препаратами, які є небезпечними для бджіл, і при цьому порушували технологію, — розповідає Анатолій Андрійович. — А по-третє, у нас є офіційна довідка з ФГ “Агро-Інвест”, яка підтверджує, що поля оброблялися препаратами “Борей”, “Розалік”, “Нано гра”, “Колосаль про”, “Ананта плюс”, а також “Біскайя-240 ОД”.
Щоб з’ясувати істину, я вирішив зустрітися із керівником ФГ “Агро-Інвест” Віктором Лавруком.
— Тільки не беріть із собою на бесіду Анатолія В’юна, — попередив він. — У мене на нього алергія, бо він нам не дає спокійно працювати.
У спілкуванні Віктор Володимирович виявився чемним і розважливим чоловіком, досвідченим господарем. Під його орудою ФГ “Агро-Інвест” є рекордсменом області по врожайності пшениці — 100 центнерів з гектара. У господарстві працює 93 робітники. За минулий рік воно сплатило 900 тисяч гривень у Пенсійний фонд, 700 тисяч податків і 1 мільйон 800 тисяч орендної виплати за паї, утримує соціальну сферу.
— Хтось уникає спілкування із журналістами, а я вважаю, що це неправильно, запитуйте.
У розмові з’ясувалося, що батько Віктора Володимировича тримав бджіл, понад 100 вуликів.
— Я допомагав йому і переконався, наскільки це каторжна праця. Вирішив обрати інший шлях. Раніше пасічники заготовляли по 1,5 тонни меду, а тепер — по 5-7 тонн. Це завдяки нам. У нашому господарстві посіяли 500 гектарів ріпаку, 250 гектарів — соняшнику і 80 гектарів — гречки. Маємо в оренді 2300 гектарів землі. Виходить, більше третини площ віддали медоносам.
Попри те, що Віктор Лаврук співчуває пасічникам, їхніх претензій категорично не сприймає. Мовляв, усе робили за технологією, у потраві бджіл не винні. Хай винуватого визначає суд і прокуратура.
— А хто ж тоді винен? — запитую.
— Хіба на цих теренах обробляємо землю тільки ми? Є орендарі, які невідомо чим і як кроплять.
Інші стандарти
— Так, на наших теренах обробляють землю й інші господарі, — каже Анатолій В’юн. — Взяти хоча б корпорацію “Сварог”. У нас до неї жодних претензій. Перед тим, як кропити посіви, її працівники попереджують пасічників і радяться з ними. Було якось, задумали обробляти поля із літака. Покликали нас на нараду. Запропонували свою техніку, аби вивезти на цей період вулики подалі від посівів. Ми не погодилися і запротестували. Тоді працівники “Сварога” пішли нам назустріч, відмовилися обробляти посіви з повітря і застосували оприскувачі. Ми спостерігали за їхньою діяльністю і, мушу сказати, були приємно вражені. Їх працівники починали хімічну обробку тільки після того, як бджоли повернулися у вулики аж о 21.00, а закінчували рівно о шостій ранку. Хоч звіряй за годинником.
Це і є цивілізовані стосунки між різними суб’єктами господарювання. Мені доводилося бувати у європейських державах. Там ніхто пасічників не ображає і не завдає їм збитків. Навпаки, їх всіляко заохочують до співпраці. Адже урожайність соняшнику, ріпаку чи гречки напряму залежить від опилення більше, ніж від застосування хімікатів.
На півдні є агрофірми, що запрошують до себе пасічників, які мають по 100 і більше бджолосімей, на запилення соняшнику. Забезпечують технікою і платять по 280 гривень за сезон.
На Хмельниччині таке не практикується. Тут, навпаки, з тебе за кочівлю данину вимагають. Медом по 2-2,5 кілограма від сім’ї.
У нас землю і урожай занапастили отрутою далі нікуди. Обробляють поля по декілька разів. Я кидаю таке зерно курям, а вони не хочуть його дзьобати. В гонитві за прибутком деякі орендарі забули про те, що мають не дико заробляти гроші, а вирощувати продукти для людей. Якщо від тієї хімії гинуть бджоли, то що відбувається з нашими організмами? Хто і коли це досліджував?
Ізяславські пасічники звернулися в екологічну прокуратуру і районне управління ветеринарної медицини. Там поставилися до їх скарги формально. Перевірили необхідну документацію і взяли підмор на аналіз.
— Такий підхід є несерйозним, — каже Анатолій В’юн. — Обробіток полів хімікатами не завжди записують у журнал. Щодо аналізу, то з’ясувалося, що ні в районній ветеринарній лабораторії, ні в обласній немає для цього належного обладнання. Ми одержали відписки. Ось одна із таких із Хмельницької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини: “В надісланому зразку підмору бджіл Карате (діюча речовина препарату Борей) не виявлено. Дослідження на препарат Біскайя -240 не проводилися через відсутність методу дослідження”.
Раніше нас повідомляли з ФГ “Агро-Інвест” про оприскування, а нинішнього року — ні, що є грубим порушенням закону.
Ще нам порекомендували повезти мертвих бджіл на аналіз у Київ. У розпал сезону і за свої кошти. Для чого ж тоді існують державні служби на місцях?
А й дійсно, подумалося мені, якщо районна чи обласна лабораторія не може з’ясувати причину загибелі комах чи тварин, то хай сама і відправляє їх на аналіз у вищі інстанції. Так підказує логіка. Якщо ж влада не хоче цього робити, то хай запропонує пасічникам скинутися у шапку і придбати належне обладнання. До
речі, в Ізяславському районі є таке. Його купили власники приватної фірми “Бартнік”. Вона заготовляє і реалізує мед на експорт. Працівники ветеринарної медицини могли б звернутися до них за аналізом у даному випадку. Оформити замовлення або ще як. Було б тільки бажання і відповідальність за доручену справу.
Поки ж цього не зроблено, то і невідомо, хто потруїв бджіл. Може, інопланетяни?
Пустили справу на самоплив
Захист пасічників в Ізяславському районі актуальний, як ніде. Адже за кількістю бджолярів і за виробництвом меду він є лідером на Хмельниччині. Раніше представники цієї благородної справи були об’єднані у свою асоціацію, для них організовували семінари і зустрічі із агровиробниками. Тепер усе пущено на самоплив. І ось маємо результати. Майже щороку виникають конфлікти через потраву бджіл. Нинішній поки що найдраматичніший. Чи не пора б із нього зробити серйозні висновки?
Gismeteo 
