Якось вирішив навести порядок у гаражі. Там накопичилося усякого лахміття вдосталь. Відчинив двері і побачив ось таку картину: у кутку під стелею в густому павутинні борсалася муха. Павук обплітав її усе новими і новими тенетами. З кожною хвилиною полонянка у тих тенетах ставала сумирнішою. Сили покидали жертву. Згодом, змирившись із долею, вона раз у раз завмирала. А огидна комаха продовжувала свою справу, всмоктуючись трубочками-ніжками у жертву. За якийсь час справу було завершено: муха стала завалькованою.
Під впливом отого дикого поїдання комахи комахою подумав, що подібне трапляється і серед істот з вищим розумом. Он як у Дунаївцях. Тільки у ролі нещасної мухи була проста сіромашна жінка із Великого Жванчика, мати двох дітей. (З етичних міркувань прізвище потерпілої не вказуємо, а назвемо Катерина Н.). В образі павука лікар-уролог Дунаєвецької районної лікарні В. С. Риндик. Звісно, можна було б і не називати цього ескулапа. Мовляв, триває слідство, суду ще не було тощо. Проте на усе це є свої контраргументи. Насамперед той, що факт одержання калиму цим паном відомий у Дунаєвецькому районі навіть курці, яка заквоктала і не злазить із яєць, висиджуючи курчат у глухому, безлюдному місці. Далі, коли вже журналісти взялися за цю справу, то, повірте, доведемо її до логічного завершення, а суд спровадить Володимира Степановича до буцигарні. І не тому, що автор цих рядків такий злий і жорстокий. А насамперед через те, що його, як і всіх мешканців Хмельниччини, шокувала процедура і механізм цинічного вибивання грошей у нещасної хворої, беззахисної жінки. І останнє, найголовніше: зі свого тридцятилітнього журналістського досвіду знаю, що кримінальні справи такого штибу, як правило, обскубуються на різних рівнях нашої всесвітньо відомої правоохоронної системи. Тут, як казав мій давній приятель, як не міліція чи прокуратура відкрають свою долю, то Феміда уже точно заробить копійчину.
Іншими словами, як показує практика, перед її величністю Фемідою може постати уже не нахабний, цинічний здирник, а беззахисна овечка, що заблукала у полі, багатому на «зелень», тобто долари США та євро. А втім, залишимо наші прогнози без коментарів. Бо все, що не відбувається і не реалізується в житті, стає гіпотетичністю.
З іншого боку, все, що набирає суті і контурів реальності, претендує на істину. У нашому випадку з п. Риндиком істина одна-єдина, або ж факт, який не спростувати, не закопати, не втопити, не з’їсти, не заретушувати і який розлого помістився у документах оперативників Дунаєвецького райвідділу внутрішніх справ. Це той уролог, він же новітній алхімік, відчувши, що пахне смаленим, взявся повертати мзду, яку отримав від Г. К.
Мабуть, не кожен з нас знає, як працює службова розшукова собака. Дуже просто. Вона бере слід злочинця, бо той, скоївши зло, мимоволі чи то від страху, чи то від напруги виділяє душок, який і навчений вловлювати чотириногий помічник міліції. Не знаю, який душок виділяв організм п. Риндика, чи це було рясне потовиділення на руках, що озолотилися доларами США, які зібрала нещасна з великими потугами, але нерви псевдослужителя Гіппократа здали, і він вирішив перервати оборудку та залягти на дно. Одначе, як кажуть, поїзд рушив, і його наступна зупинка намітилася там, де мала закономірно відбутися: на виду в оперативників ОВС. Усе зафіксовано на електронних засобах і записано казенно, сухо, без стилістичних та лексичних викрутасів у паперах за досить простою схемою: вимагав-вимагав і ще раз вимагав. Отримав, отримав. Відчув недобре — кинувся повертати калим.
Так ось, зараз про головне, так би мовити, про фабулу і механізм підношення.
Потерпіла Г. К. внаслідок, даруйте, єзуїтського, себто бездарного лікування та хронічної хвороби залишилася без однієї нирки. Більше того, бідолаха змушена була їздити в обласний центр для постійного очищення крові, тобто на гемодіаліз, який є процедурою не з дешевих.
Звісно, що нині, коли більшість людей ледь-ледь зводять кінці з кінцями, коли стає великою розкішшю народжувати, хворіти і вмирати, бо на усі ці, даруйте, заходи йдуть шалені гроші, Галина зрозуміла, що без пенсії за групу інвалідності із двома дітьми вона не виживе. Разом з тим, ніяких перешкод чи протипоказань для отримання нею групи у неї не було, поки вона не звернулася із проханням оформити відповідні документи до уролога п. Риндика, у компетенцію якого і входила ця процедура. Отут і почалася епопея ненаситного павука і пійманої ним жертви, що потрапила в підступно розставлені тенета ненажери.
Для того, щоб досягти бажаного результату, людину потрібно спочатку добряче налякати, далі посіяти сумнів у реалізації її бажань, задумів. І п. Риндик, будучи за фахом лікарем-урологом, а, даруйте, на добровільних началах ще й жвавим психологом, почав втирати мізки хворій. Процедура наїзду на вуха Г. К. зводилася до одного: не помастиш, пані, — не сідай у сани. Бо, мовляв, в області сидять такі чудовиська і держиморди, що зарубають твою групу інвалідності на пні. Та не спішить себе закопувати. У мене ж серед тої братії є свій чоловік. Однак нині, пані, старий і малий знає, що за «так» тато маму не цілує. Далі великий психолог-комбінатор назвав ціну питання, тобто таксу за свої «послуги». При цьому наголосив: мовляв, у Дунаєвецькому районі через мене не перестрибнути нікому, бо на «цінних» паперах сиджу лише я і вирішуватиму вашу долю теж я.
Почав «брити» сіромаху з авансу, який становив більше половини мзди — 800 доларів США. І хоча, як ми наголошували, Галина мала повне, законне право отримати групу інвалідності, п. Риндик зумисно волинив справу. Ну справжнісінький тобі павук! Такий, як він, бере справжньою мертвою хваткою. Змучена геть грошовою даниною, жінка нагадала про свою нужду. Мовляв, пане «дохторе», де ж мої папери на комісію? Він на те багатозначно прорік: тра ще 200 «баксів». Самі знаєте, як воно нині сутужно усім ведеться, а лікарям тим паче.
Не відаємо, як неімуща мати двох дітей тих 200 «зелених» кинулася шукати. А Риндик і надалі страхав нещасну. Мовляв, якщо не виконаєш умов договору, то бачитимеш групу, як свою потилицю на бетонній огорожі.
Як відомо, усякий терпець має свої розумні межі. І коли тебе пресують, принижують, шантажують, він, терпець, обов’язково увірветься. Так сталося й цього разу. Галина звернулася у районний відділ внутрішніх справ. Чи то бачачи прозріння жінки, чи то відчуваючи люту ненависть до себе, уролог дав задню і вирішив повернути їй хабар. Отут і сталося усе те, що мало закономірно статися у таких випадках.
Згодом один із оперативників управління МВС України у Хмельницькій області прокоментував цю надзвичайну подію так: п. Риндик звинувачується в отриманні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення. У цьому випадку він є особою, яка уповноважена виконувати функції держави. Сюди ж додамо і зловживання впливом п. Риндика на рішення вищої медичної комісії, підробку документів тощо.
Разом з тим, правоохоронці звернулися до мешканців Дунаєвецького району повідомити їм, хто ще, окрім Г. К., потрапив у капкан ескулапа-комбінатора. Ми ж зі свого боку бачимо яскраве продовження цієї теми в ракурсі: «Подальше життя-буття п. Риндика і подібних йому». Для цього у редакції створюється відділ власних журналістських розслідувань. Отож до зустрічі на шпальтах газети, а потім у судовій залі, вельможні пани-хабарники та калимолюби.
Gismeteo 
