На столичному майдані 20 лютого снайперська куля зупинила серце шепетівчанина Миколи Дзявульського. З Героєм Небесної Сотні прощалася чи не вся Шепетівка.
І ось — ще одна трагедія. 19 червня в бою під селищем Ямполь Донецької області загинули семеро військовослужбовців 24-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ України. Серед них — командир першого батальйону, підполковник Ігор Вікторович Ляшенко. Сиротами залишилися тринадцятилітній син Ігор та шестирічна донька Настя.
Ігор народився в Шепетівці у вересні 1977 року, тут закінчив загальноосвітню школу №3. Колишні його співучні та вчителі згадують, що завше мріяв стати військовим, і мрія його збулася. На похорон комбата приїхали зі Львівщини, де він служив, більше півсотні військовослужбовців на чолі з начальником штабу 24-ї механізованої бригади полковником Анатолієм Шевченком. З одним із них, майором Олексієм Перчиком, ми поспілкувалися, і він сказав:
— Саме такі, чесні і справедливі, першими гинуть на війні. Комбата позаочі називали в батальйоні «Батя». І цим сказано все…
Як і Миколу Дзявульського, 23 червня Ігоря Ляшенка місто проводжало з площі імені Шевченка, що біля міськвиконкому. Відспівали покійного священики УПЦ Київського патріархату. Під час траурної церемонії військові Почесної варти Міністерства оборони України несли нагороди загиблого. Траурний мітинг розпочав в. о. міського голови Михайло Полодюк. Поховали Ігоря Ляшенка з почестями на міському цвинтарі. Батьки побажали, щоб син спочивав у рідній землі...
Gismeteo 
