Курси валют

Візит до США Володимира Зеленського позначений як позитивними, так і не надто приємними моментами. На одному боці візитної «медалі» запевнення президента США у подальшій підтримці України, домовленості щодо суттєвого посилення спроможності українського ППО, черговий пакет допомоги. З іншого — низка конгресменів, украй недружньо налаштованих до України, вимагає посилити контроль за американською допомогою, надати звіт про її використання, про успіхи ЗСУ, про те, як адміністрація Байдена планує «вихід з війни» і як бачить для себе перемогу.

Перед тим Палата представників двічі провалила голосування за оборонний бюджет, який передбачає понад 300 мільйонів доларів допомоги Україні. Політичні ігрища між прихильниками Байдена та Трампа, котрий знову боротиметься за Білий дім і набирає електоральних обертів, приводять до того, що підтримка України американцями повільно зменшується, хоча залишається на високому рівні. Та якщо цьогоріч Україна не залишиться без американської допомоги, то щодо наступного року є занепокоєння. Саме тому Києву необхідно демонструвати зрушення та проводити реформи. США сформували перелік реформ, які повинна виконати українська влада за півтора року, попри те, що схожі вимоги є і від МВФ та ЄС. Перелік склав радник Білого дому Пайк, тому їх і називають «список Пайка». Серед термінових реформ, які Україна має виконати вже протягом трьох місяців, — посилення незалежності Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП), розширення її повноважень; збільшення кількості слідчих Національного антикорупційного бюро щонайменше на 300 осіб. Далі — реформа Вищого антикорупційного суду, конкурсний відбір нових та перевірка на доброчесність чинних суддів. Упродовж півтора року треба реорганізувати Бюро економічної безпеки, обмежити повноваження СБУ, завершити реформу Офісу генпрокурора, подібне. Словом, корупція, зловживання у вищих ешелонах влади, з якими у нас ведеться переважно словесна боротьба, напружує американців дедалі більше.
За реформи, яких вимагають від України міжнародні партнери, мають проголосувати у залі парламенту. Але нардепи не завжди квапляться приймати відповідні закони. Достатньо згадати протистояння у Верховній Раді щодо відновлення декларування, для ухвалення якого знадобилося вето Президента. Таки є що нашим обранцям приховувати, якщо свої статки прагнуть тримати в суворій таємниці. Тож голосування за незалежність тих органів, які можуть взяти кожного з них «під приціл», найімовірніше, супроводжуватиметься перипетіями.
І щодо арешту одного з найбагатших людей України — Коломойського, з’явилося припущення — це, швидше, «картинка» для фінансових донорів про нашу боротьбу з корупцією. Судячи з тексту, першу підозру олігарху писали поспіхом, а докази збирали у «рекордні» строки. Другу — Коломойський отримав згодом за заволодіння та подальшу легалізацію 5,8 мільярда гривень Приватбанку. На думку про зрежисований характер справи наштовхує те, що правоохоронці «забули» ініціювати арешт активів Коломойського, зазначили, але не назвали осіб злочинного угруповання у заволодінні грошовими коштами, і те, що розгляд відбувся в закритому режимі. А ще перед цим в ухвалі суддя назвав Коломойського «громадянином України», хоча у липні 2022 року був президентський указ про позбавлення олігарха громадянства. Підозрілим є те, що він не бажає вносити заставу, розтягнута апеляція, інше. Коломойський знає достатньо про українську корупцію, в тому числі у найвищих кабінетах цієї влади, то, може, відпочинок в ізоляторі СБУ не викличе у нього бажання розговоритися і заспокоїть тих, хто так вже «напосідається» на нашу корупцію. Бо зловживання підсудного, до прикладу, не мають значення для журналістів — «правдолюбів» з телеканалу «1+1», який фінансує олігарх. І Наталія Мосейчук, і Алла Мазур, і Юрій Горбунов, і екс-міністр Олександр Ткаченко, інші, «борці за справедливість», «принципові та чесні», прийшли до суду з пропозицією взяти свого рідненького інвестора на поруки, аби лише відпустили додому.
Агов, колеги! А це нічого, що його махінації сягають 6 мільярдів, що у нього громадянство двох інших держав і український паспорт, що його донати для ЗСУ мали би текти рікою, а їх немає? І як вірити вашим «патріотичним поривам» після таких заяв?
Та шоком по голові пройшлася не лише ця інформація. Після того, як запроданця Шуфрича зняли з голови комітету свободи слова, виконувати обов’язки став нардеп від «Слуги народу» Брагар. Це він пропонував продати пенсіонерці собаку та заплатити за газ. Це він подав на волонтерку, яка вимагала у водія автобуса вимкнути російський телесеріал, заяву в поліцію за «дискримінацію російської мови». У 2019 році Брагар заявляв, що не вважає росію ворогом. Не приховував, що до функціонування української мови як державної ставиться «різко негативно». Невже на весь парламент не знайшлося людини, яка б насправді була гідною та відстоювала свободу слова? Принаймні, не була заплямована «любов’ю» до рашки?
На цьому тлі знову ширяться соцмережами озвучені ще влітку американською конгресвумен Вікторією Спартц публічні заклики до відставки голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Уродженка України звернулася з листом до Байдена про необхідність перевірити, чи є «російські зв’язки» в очільника Офісу Президента, а також написала, що «Київ з Андрієм Єрмаком біля керма фактично грає в політику». І хоч влада намагалася дискредитувати Спартц, відповідь на її прямі запитання насамперед хотіли би почути всі українці. Це — і щодо початку війни, і щодо оборони Херсона, і батальйону «Азов», і про закупівлі військової техніки через Міністерство оборони, і про витік інформації щодо вагнерівців, інші. Зараз на часі, зрозуміло, інші більш злободенні питання, та все одно, нехай і згодом, народ має почути на них правдиву відповідь. А поки що ми залишаємося в очах світу країною, яка вражаюче бореться на фронті, але боротися з корупцією у владі не здатна. Зрештою, і за це хтось має відповісти.