Черговий злочин рашистів на Харківщині, внаслідок якого загинуло більше півсотні жителів села Гроза, став не лише ще одним свідченням їхньої людиноненависницької сутності, а й доказом того, що агресор має на меті не тільки знищення нашої держави, а й українців загалом. Ще можна було б сумніватися у спланованості цього злочину, якби не заява постійного представника росії при ООН небендзі, яку він зробив на засіданні Ради безпеки, де обговорювалася трагедія у Грозі.
Він добалакався до того, що то були поминки після похорону «високопоставленого націоналіста». Й убиті там не його дружина, син і невістка, родичі, односельці й восьмирічний хлопчик, а не хто інші, як «поплічники нацистів»! Та й взагалі, росія до цього зовсім не причетна, бо то, виявляється, «київський режим» влаштував вибух напередодні саміту ЄС в Іспанії. Як, знову ж таки, українська влада організувала масове убивство своїх громадян у Бучі та Краматорську, зруйнувала Спасо-Преображенський собор в Одесі, а драмтеатр у Маріуполі підірвали «бойовики «Азова», а не зруйнувала російська бомба, убивши всіх, хто перебував у його бомбосховищі! А ще він пообіцяв, що й надаліі буде руйнуватися портова інфраструктура та зерносховища, бо там, нібито, зберігається зброя…
Чи не вперше з початку агресії росії події, які відбуваються далеко від наших кордонів, можуть суттєво вплинути на ситуацію в Україні. Здавалось би, де той Близький Схід і де Україна? Але ж ні! Варто було розпочатися бойовим діям на кордоні між сектором Гази й Ізраїлем, як одразу ж вигулькнув «український слід». При всій безглуздості звинувачень України в тому, що вона продає зброю організації ХАМАС, російські спецслужби вже подбали, щоб ця брехня розійшлася світом. А ще війна в Ізраїлі може відвернути увагу від війни росії в Україні та призвести до скорочення, а то й припинення допомоги США й інших країн.
А наша влада, попри дуже оптимістичні звіти про свою тяжку працю для забезпечення захисту держави, так і не спромоглася повністю перевести економіку на потреби оборони. Скільки про це говорилося на всіх рівнях, скільки писалося, скільки попереджалося про небезпеку повної залежності від зарубіжної допомоги (он сусідня Словаччина після виборів уже оголосила про припинення будь-якої військової допомоги Україні), все дарма. Як забезпечували волонтери військових різноманітними дронами, так і забезпечують. А хлопці, котрі приїздять у відпустки з фронту, скаржаться, що небо на 70 відсотків контролюється рашистами. І не лише авіацією. Вже дійшло до того, що їхні дрони-убивці полюють на окремих наших солдатів! А що у нас? Де наша армія дронів?
У цьому зв’язку можна згадати початок війни ХАМАС проти Ізраїлю. Так, він не був би таким трагічним, якби розвідка вчасно розкрила нагромадження зброї і підготовку бойовиків. А цей процес тривав не один місяць. І коштів було витрачено не один мільйон доларів. Проте армії Ізраїлю вистачило три дні, аби звільнити всі захоплені терористами території. І щось ніхто не повідомляв, що тамтешні волонтери і вдень і вночі збирають кошти й закуповують усе необхідне воякам, як це було в нас навесні минулого року та й триває дотепер. І нічого не чути про «зникнення» високопоставлених чиновників зі своїх робочих місць. І тамтешні «військкоми» не влаштовують облави на потенційних призовників, бо резервісти і резервістки прибували до місць служби за СМС-повідомленнями (у тому числі і син прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньягу)… І стан війни оголошений наступного ж дня…
І нічого не чути про корупційні скандали та безпідставні нападки на політичних опонентів, кумівство й соціальну несправедливість, яка у нас призвела до появи поняття «дві України». Навпаки, розглядається можливість формування уряду національної єдності. А саме це, а ще непрозора система державного управління та єдиномарафонний, монополізований владою інформаційний простір у нас зараз підривають єдність українців. І в таких умовах залишається тільки дивуватися, як нашій країні ще вдається протистояти агресору, котрий уже поставив свою економіку на воєнні рейки і переорієнтував свідомість громадян на ведення загарбницької війни? Хоча відповідь на це запитання можна знайти на будь-якому кладовищі, де постійно зростає кількість могил з державними прапорами…
А ось спільним і для війни в Україні, і для їхньої є те, що нападники безжально убивають цивільних. Розстріли ж автомобілів з людьми на ізраїльських дорогах нагадують те, що творилося на житомирській трасі. Складається враження, що то російські терористи навчали тамтешніх убивць. А ще старший представник організації заявив, що «ХАМАС не нападає на мирних жителів», а тіла убитих, то «ізраїльська пропаганда»! Нічого не нагадує? Залишається тільки дочекатися, що терористи заявлять, нібито Ізраїль сам себе обстрілює і бомбить… От тільки такий «номер» там, напевно, не пройде: це ж не Україна! І удари по базах терористів на території сектора Гази ні в кого із лідерів світових держав не викликають заперечень.
І ще одна сумна звістка сколихнула Україну минулого тижня – відійшла у засвіти Ніна Матвієнко. Відому українку, народну артистку Української РСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка, Героя України подоляни знали не лише як талановиту і самобутню співачку, але й людину із широким світоглядом. Адже після кожного її приїзду на Хмельниччину, на сторінках «Подільських вістей» публікувалися матеріали, у яких вона висловлювала свій погляд на українську культуру, занепокоєння її проблеми і задоволення від здобутків, переймалася долею України й українців. Спочивайте з Богом, Ніно Митрофанівно…
Gismeteo 
