Курси валют

Мало нам було кліматичних катаклізмів та тривожних астрономічних явищ, на кшталт пилової бурі із самісінької Сахари та повного сонячного затемнення, так минулого тижня випало ще й кілька дуже навіть рукотворних бід і на фронті, і в тилу, влаштованих агресором.

Те, що кремлівське керівництво має маніакальне прагнення будь-що знищити Україну, як державу, і українців, як народ, вже давно не викликає ніяких сумнівів. Бо ж і атаки ракетами та безпілотниками інфраструктурних і енергетичних об’єктів, і удари по житлових кварталах, лікарняних та освітніх установах тому переконливе підтвердження. Та минулого тижня агресор, здається, згадав, що в нього в рукаві є ще і ядерний козир, яким він активно розмахував перед лицем усього світу десь із рік тому. І не просто згадав, але й влаштував небезпечну провокацію на Запорізькій АЕС, атакувавши її територію трьома дронами.
Один із них влучив у купол енергоблока № 6. Серйозної шкоди ні самій споруді, ні обладнанню, щоправда, вибух не завдав (бо такі будівлі проєктувалися з урахуванням можливості падіння літака), але російська пропагандистська машина очікувано одразу ж звинуватила в інциденті Україну. Бо ж тамтешні пропагандисти великі мастаки пускати куряву в очі та наводити тінь на сонце. Ну, бо ж росія ніколи й ні на кого, і, звичайно ж, нічого подібного не могла вчинити — вона ж біла і пухнаста, попри численні військові та кримінальні злочини, скоєні окупантами на території України. А розміщення російських військ, техніки, озброєння, боєприпасів на території та у будівлях АЕС, а ще мінування обладнання станції — це вселенське благо…
Апофеозом же пропагандистського виття на болотах (і, здається, й головною метою провокації), став заклик до МАГАТЕ «засудити Україну за ядерний тероризм». А це схоже на інформаційну підготовку виправдання майбутніх ударів по наших атомних електростанціях, бо теплові й гідроелектростанції вже зазнали суттєвих руйнувань. І дуже хотілося б помилитися з цим припущенням…
Нарешті під перо Верховного Головнокомандувача потрапив Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», який передбачає зниження граничного віку перебування громадян на військовому обліку призовників з 27 до 25 років, і відтепер мобілізувати можна буде громадян на два роки молодших. Цей законопроєкт, розроблений Міністерством оборони, проголосований Верховною Радою ще 30 травня минулого року.
А наступного дня Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання журналістів, скільки цього року осіб планують мобілізувати після аудиту Головнокомандувача Збройних сил Олександра Сирського, заявив: «Півмільйона нам не потрібно. Я вдячний главкому за аудит. Важливо, що він знайшов сили і в середині ЗСУ. А відповідна кількість, яка не була на фронті, вони на фронті будуть». Тобто, Президент повторив запевнення Сирського про те, що немає потреби в мобілізації 500 тисяч громадян. І це в ситуації, коли й сам Верховний Головнокомандувач визнав, що рф на 1 червня готує мобілізацію 300 тисяч військовозобов’язаних. А скільки має бути мобілізовано в Україні, аби відбити наступ агресора, він відповісти не зміг.
Проблему мобілізації підняла і Соціологічна група «Рейтинг», яка від імені Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту провела опитування серед українців. З’ясувалося, що
36 відсотків респондентів вважають рівень мобілізації недостатнім, 30 — оптимальним, 19 — занадто високим, а 15 процентів — не змогли відповісти. При цьому недостатнім рівень мобілізації вважають 51 відсоток опитаних, яким понад 60 років, і з ними погоджується лише 20 відсотків громадян вікової групи 18-29 років. З тих, хто оцінює рівень мобілізації занадто високим, 48 вважають, що Україна переможе у війні і три проценти — що однозначно ні. Серед тих, хто вказав, що рівень мобілізації недостатній, 63 відсотки вважають, що Україна переможе і лише один процент — однозначно ні.
Ще одне соціологічне дослідження в пух і прах розбиває твердження кремлівських пропагандистів про нелегітимність української влади, бо цієї весни мали б відбутися вибори президента. За поребриком масовано розганяється пророцтво про наступний Майдан, який неминуче скине «узурпатора» і «деспота». А насправді 49 відсотків опитаних громадян не підтримують виборів президента України. Ще 18 — швидше не підтримують. Тих, хто однозначно за вибори президента, тільки 17 відсотків. А ось показник тих, хто вважає, що Україна після завершення війни збереже всі свої території, які мала у 1991 році, складає 45 відсотків. Для порівняння, у вересні минулого року таких громадян було 68 відсотків.
Очільник НАТО, який цього року піде у відставку, Єнс Столтенберг оприлюднив свій оптимістичний намір створення до липня цього року фонду НАТО у розмірі 100 мільярдів доларів для допомоги Україні. Повідомив він і про бажання заснувати новітній «план Маршала»: «Навіть якщо ми віримо і сподіваємося, що війна закінчиться найближчим часом, нам потрібно підтримувати Україну протягом багатьох років, вибудовувати її оборону для стримування майбутньої агресії». І дав би Бог, щоб у липні в Вашингтоні на саміті НАТО, присвяченому 75-річчю Альянсу, Столтенбергу вдалося таки реалізувати свої задуми.