Саме так вважає дільничний Михайло Гаврилюк, який останні 15 років відповідає за правопорядок у центрі Шепетівки.

Капітан поліції Михайло Гаврилюк усе життя служить «на землі»: спочатку був патрульним, а потім дільничним. За цей час поліцейський здобув повагу і довіру громадян. А це для дільничного — найважливіше, розповідають у Головному управлінні Національної поліції у Хмельницькій області.

Михайло зізнається: працює дільничним тому, бо відчуває, що потрібен людям. «Коли людина звертається з якоюсь проблемою, а ти їй допомагаєш — отримуєш величезну насолоду. А найкраща винагорода — щирі слова вдячності», — каже він.
Доречно зазначити, що специфіка роботи дільничного в місті дещо відрізняється від роботи в селі. Тут за площею значно менша територія обслуговування, але велика концентрація населення. Багато підприємств, державних установ.
— Моя територія обслуговування — центр міста. — А центр — це обличчя нашої громади. І від того, чи спокійно та безпечно тут, можна говорити і про все місто. Тому до своєї роботи ставлюся дуже відповідально, — говорить дільничний.
У складі зведеного загону поліцейських Хмельниччини Михайло минулої зими ніс службу на деокупованій Харківщині. «Довелося чимало спілкуватися з місцевими. Я був шокований, у яких жахливих умовах людям довелося жити під час окупації — без світла, без води, в холоді. І коли повернувся в рідну Шепетівку, захотілося з подвійною силою братися до роботи — щоб містяни жили в спокої та безпеці».
Шепетівчани добре знають і поважають свого дільничного. Тож лише позитивно відгукуються про нього.
— Приємно, що дуже багато людей звертаються до Михайла за допомогою, тому що довіряють йому. Перш за все, як чуйній і порядній людині, — говорить Валерій Чорний, начальник відділу превенції Шепетівського райуправління поліції.
До речі, донька Михайла теж свого часу вирішила стати поліцейською. Дівчина з відзнакою закінчила Юридичний ліцей ім. Я. Кондратьєва, потім Національну академію внутрішніх справ і зараз працює в поліції Київського метрополітену. Коли дівчина переїздила до столиці, залишила мамі з татом подарунок — лабрадора Беллу. Михайло займається з домашньою улюбленицею як професійний кінолог. Каже, що це своєрідна терапія, яка допомагає зняти напругу після насичених робочих буднів та завжди залишатися привітним та відкритим до людей.