Люди, для яких благодійність стала щоденною потребою, сіятимуть добро незалежно від посади, статусу, не задля піару чи особистої репутації. З усвідомленням того, що будь-яка допомога сьогодні важлива, працюють і благодійники фонду «Добра, Надії й Любові» у Теофіполі. Об’єднавши небайдужих людей Теофіпольщини, лише цього року фонд відправив на «гарячий» схід і південь країни понад 100 тонн вантажів для воїнів, жителів деокупованих територій. І цими днями, за словами керівника благодійного фонду Андрія Петринюка, вже закупили м’ясо і зайнялися приготуванням копченостей — шинки, ковбаси, сала, буженини, — аби доставити на Херсонщину до різдвяних свят.
— Але, всіляко допомагаючи фронту, не повинні забувати про земляків — одиноких престарілих, дітей-інвалідів, нужденних, які також потребують підтримки, — каже Андрій Васильович. — Це ж наші люди. Їм довелося нелегко в житті, та не втратити силу духу, не втратити надії їм допомагає людська увага і турбота.
І ці слова мають практичне підґрунтя. Андрій Петринюк розповідає, як під час благодійного ярмарку в селі Шибена познайомився з Володею Толопком. Історія 20-річного хлопця, який страждає на церебральний параліч, вразила його до глибини душі. Батько хлопця — Степан — з початку війни добровільно пішов до військкомату, воював і загинув під Херсоном. Через інвалідність Володя обмежений у русі, пересувається на візку. Проте має надзвичайно добре серце і високу свідомість. Щоб допомогти Збройним силам України, він плете патріотичні браслети. На ярмарку за свої роботи та овочі з бабусиного городу виручив 900 гривень. Усі кошти передав для ЗСУ. Хоча йому потрібні були спеціальні рукавиці для користування інвалідним візком, сказав, що особисті потреби «почекають». Андрій Петринюк посприяв, щоб «не чекали», щоб хлопець зміг купити їх якнай-
швидше. А на День Святого Миколая разом із військовим комісаром Василем Кубіним завітали до Володі з подарунками. З великою радістю зустрів їх юнак, якому так важливе спілкування. Андрій Васильович запитав про мрію хлопця. І, з’ясувалося, — це риболовля. Тож благодійник пообіцяв, що вона обов’язково здійсниться, — влітку. Володя ж подарував своїм гостям браслети, які продовжує виготовляти. Дізнавшись, що готують волонтери черговий вантаж на Херсонщину, передав їх і для бійців.
Цього ж дня Андрій Петринюк навідався і до Василя Келемана, священнослужителя, якому подарував ризи для богослужінь. А місцеві жителі передали через отця Василя три тисячі гривень на приготування м’ясних страв для бійців ЗСУ.
На продовження теми турботи про земляків варто згадати і про пункт незламності, який Андрій Петринюк облаштував у Теофіполі.
— Не знаємо, чи доведеться обходитися цієї зими без електроенергії, без тепла, без гарячої їжі — війна непередбачувана. Але треба бути готовим до будь-яких викликів, — каже він. — І я подумав, що треба облаштувати пункт незламності для наших теофопільців. У приміщенні вже встановили твердопаливний котел, пічку, що опалюється дровами і на якій можна готувати їжу. Тут, навіть за відсутності електроенергії, люди зможуть зігрітися кавою, чаєм, гарячою їжею, поміряти тиск, поспілкуватися, відволіктися від тривог. Такий пункт незламності, думаю, не лише підтримує людей, які опинилися в складній ситуації, він об’єднує, згуртовує. А це — головне правило під час небезпеки, — каже благодійник. — І зараз, хочу на цьому наголосити, важлива будь-яка допомога. Тому закликаю всіх не бути байдужими. Об’єднуватися і працювати разом, і молодим, і старшим, щоб підтримати бійців, своїх земляків та разом наближати нашу Перемогу. Творити добро не складно, але дуже і дуже важливо.
Gismeteo 
