Курси валют

В останню путь проводжали героя на Славутчині. Стоячи на колінах, люди віддавали останню шану своєму земляку –– сорокадворічному прикордоннику Миколі Гарбару. Він був справжнім патріотом своєї Батьківщини, тому й пішов добровольцем, хоча, маючи трьох неповнолітніх дітей, міг би й залишитися вдома. Але не такою був людиною Микола Володимирович: не звик залишатися осторонь та перекладати відповідальність на чужі плечі. Тому в середині лютого цього року  вирушив у зону АТО боронити кордони нашої держави.
Шістнадцятого червня на Луганщині отримав поранення, після яких не вдалося вижити. Ще тиждень горіла свічка життя, а лікарі Харківського шпиталю старалися витягнути його з того світу. Тиждень рідні та земляки молили Бога, щоб він одужав. Але… Не судилося Миколі повернутися до своєї родини, до своїх двох донечок Аліни та Катерини і синочка Дмитра.
Він був доброю та роботящою людиною. Розпочав будувати хату, та так і не закінчив, –– розповідають односельці Миколи.
Поховали героя на сільському кладовищі у селі Старий Кривин, що на Славутчині.
Вічна слава герою!