У суботній вихідний день до місцевого клубу села Климашівка Хмельницького району сходилися люди. «Кучкувалися» на подвір’ї так званого Будинку культури та про щось жваво сперечалися. Відверто кажучи, приміщення ні клубом, ні, тим паче, Будинком культури назвати не можна. Про яку культуру може йти мова, якщо тут повна розруха!
Та про все по порядку. За кілька днів до цих зборів десь у селі на одному із стовпів висіло оголошення про схід села, та й не всі люди мали змогу його прочитати і прийти. Отож зійшлося менше половини жителів Климашівки, здебільшого активісти, які ще не втратили надію, що може щось зміниться на краще.
Поки очікували бажаю- чих взяти участь у зібранні, присутні скаржилися на болючі проблеми свого життя. А проблем тут вистачає. Ось що, зокрема, повідав нам голова ініціативної групи села, який раніше був депутатом двох скликань Пашковецької сільської ради (село Климашівка входить до цієї сільради) Микола Кравчук. З його слів, сільський голова Віталій Гралюк та секретар Галина Жук за п’ять років свого правління не провели жодних звітних зборів.
Натомість розбазарюють землі громади, продають будівлі… Дитячий садочок занедбали, школу розібрали… Ні майнової книги, ні оцінки майна чи його переліку нема. Кажуть, що ці документи нібито викрав колишній голова. Абсурд та й годі. Навіть оформили протокол про схід села, якого насправді не було, завірили у приватного нотаріуса і передали майно приватному підприємцеві, який був у селі орендатором, а став власником майна громади. І це при тому, що сільська рада не має таких повноважень, щоб передавати тій чи іншій фізичній або юридичній особі майно колективної власності. Та ще й завіряти його у приватного нотаріуса, що суперечить закону.
То про які права людей може йти мова? Вони пропрацювали на цих землях усе життя, а залишилися ні з чим. Два села впродовж багатьох років трудилися тяжко, щось будували, реконструювали, садили ліс, а тепер його вирубали, пасіку продали, землі віддали у чужі руки. Як наслідок, роботи ніякої у селах тепер нема, словом, суцільна безвихідь.
Крім того, Микола Олександрович Кравчук вже впродовж чотирьох років не може приватизувати 43 сотки земельної ділянки біля хати. Заплатив за приватизацію 3,5 тисячі гривень, а голова не підписує акти. Так само повелися з багатьма мешканцями села. Скажімо, Валентина Сокол, яка дістала спадщину від дядька у розмірі 15 соток землі, змогла оформити документи лише на хату, яка там розташована, а на землю — ні. На запитання, чому не оформляють документи ще й на землю, секретар сільської ради відповіла: «Бо не хочу». А Лідія Костюк, яка пропрацювала у колгоспі 11 років, навіть батьківську спадщину не може приватизувати.
Люди обурювались, висловлювали своє незадоволення такими діяннями місцевої влади. Далі події розгорталися вже усередині приміщення. Індивідуальні монологи переросли у неконтрольований «колгоспний» речитатив, бо ж на зборах з’явився сільський голова...
У клубі царював повний безлад: пошарпані стіни, поламані запилені стільці, затхле повітря і холоднеча. Вочевидь, що господаря тут нема. Селяни з нетерпінням очікували початку зборів і продовжували обговорювати наболіле так, що зривалися на крик, а подекуди навіть доходило до нецензурної лайки. Хтось згадав про вирубані чи то спалені сосни, хтось — розбазарені землі та пасіку, невідремонтований місток, розбиті дороги та темні вулиці... А сільський голова Віталій Гралюк стояв осторонь під стіною і мовчки споглядав те, що відбувалося довкола.
Врешті-решт пролунало: хай відзвітує голова про те, що він зробив за п’ять років. На що той спокійнісінько відповів: «Я сьогодні не готовий». Закономірно постає питання: невже сільському голові, який пропрацював тут п’ять років, нема що сказати своїй громаді? А може, просто нема про що звітувати? На цьому збори закінчилися…
Місцеві жителі, роздратовані і невдоволені, залишали приміщення клубу. Їм було невтямки: як же новообраний голова Віталій Гралюк керуватиме об’єднаною територіальною громадою, до якої буде входити чотирнадцять сіл, якщо не зміг навести лад у двох селах, мовляв, усе розвалив і з тим до нас прийшов...
Активісти були категоричними і вирішили поставити питання заміни сільського голови Гралюка та секретаря Жук. Адже їм відомі приклади з життя сільських громад, очолюваних раніше Василем Лежанським, Миколою Лисим, Анатолієм Попелем, де розвинута інфра-
структура, збережене колективне майно, люди отримують виплати за паї і мають певний достаток. То чому ж тепер об’єднана територіальна громада цих сіл має рухатись у минуле, до руйнації і безгосподарності? Люди хочуть бачити перспективу. А перспектива залежить найперше від керівників сільських громад, від їхньої професійності, порядності і бажання працювати для людей.
Післямова. Коли новообраний сільський голова Віталій Гралюк буде «готовий» до діалогу з громадою, ми надамо йому слово на сторінках нашої газети.
Gismeteo 
