І не кажіть, і не говоріть, і не балакайте мені, що нібито Остап Бендер — персонаж вигаданий. Та ніколи і нізащо в житті не повірю! Ну не може неіснуюча персона давати таке багате «потомство». Це природою і наукою давно доведено. Ви ж погляньте, скільки в нас розвелось спеціалістів, що все поповнюють і поповнюють скарбничку легендарного пройдисвіта, котрий знав чотириста (відносно чесних) способів відбирання у населення грошових знаків.
Коли у далекі сімдесяті роки минулого століття тільки-но починав працювати автобус за маршрутом Городок — Великий Карабчіїв, то фахівці-транспортники склали схему маршруту по-простому — з Карабчієва через Леваду та Купин до Городка. Тобто найкоротшим шляхом з більш-менш пристойним дорожнім покриттям. Та змінюються часи, змінюються й обставини.

Коли у владні кабінети прийшли нащадки великого комбінатора, то й задумались: «А чому б з отого селянина та й не отримати дещо більше грошових знаків, аніж було до цього?» І вирішили змінити схему руху рейсового автобуса Городок — Великий Карабчіїв, проклавши маршрут через навколишні села Скіпче, Сирватинці, Завадинці, Велику Яромирку і аж під знаменитими Лісоводами вивели автобус на фінішну пряму. То не біда, подумали вони, що дорожнє покриття через ці села востаннє ремонтувалось, здається, ще тоді, коли чумаки волами в Крим по сіль їздили. Ну і що з того, що для пасажирів, котрі їдуть з В. Карабчієва до райцентру, шлях став приблизно на третину довшим, і, відповідно, вартість проїзду також збільшилась? Тобто сучасні послідовники товариша Бендера, котрі надійно засіли у владних кабінетах управління транспорту, погіршивши умови перевезення пасажирів, ще й зиск з того мають у вигляді додаткової оплати за проїзд. А селяни переживати почали. Бо хтось сказав, що з приходом нової влади прийшли й нові спеціалісти-транспортники, котрі хочуть змінити даний маршрут, проклавши його через Жмеринку і Бердичів, бо мають велике бажання і далі селян до туризму призвичаювати!
Та на цьому історія не завершується. Це зранку цей автобус працює за зигзагоподібним маршрутом, витрясаючи по бездоріжжю всі внутрішні органи з селян. У другій половині дня цей же автобус ощасливлює пасажирів, прямуючи через Леваду та Купин до Городка коротшим шляхом з кращим покриттям. Проте плата за проїзд береться у тому ж розмірі, що й за заплутаним вранішнім маршрутом, хоч кілометрів тут долається менше приблизно на третину. І знову перед селянами постає питання: за що вони переплачують? Але мовчать, бо, не дай, Боже, новоявлених транспортників-комбінаторів прогнівають, а ті так накумекають зі схемою маршруту, що тоді й за місяць з Городка в Карабчіїв не втрапиш!