І знову чергове звернення до редакції «Подільських вістей» про неякісну роботу пересувного відділення поштового зв’язку. Нам зателефонував багаторічний читач Андрій Давидович Ляшук (1937 р. н.) із села Турівка, що на Теофіпольщині. Він розповів, що протягом тривалого часу намагався достукатися і до працівників Укрпошти, і до керівництва Хмельницької дирекції щодо проблеми адресної недоставки йому пенсії і поганої доставки газет. Однак його, на жаль, так і не почули…
Чоловік проживає разом зі своєю дружиною, обоє — літні люди. Коли ми зв’язалися з ними, то дружина, Марія Павлівна, розповіла, що чоловік взагалі не може ходити, кожен крок йому дається вкрай важко, і лише спираючись на дві палиці, він зрідка виходить за поріг, бо хворіє коксартрозом кульшового і колінних суглобів. До того ж зір у нього дуже поганий, на одне око він не бачить взагалі.
Андрій Давидович каже, що загалом пересувне поштове відділення у Турівці запрацювало в грудні 2022 року. Ці зміни не були позитивними, бо раніше, до прикладу, хоч можна було спокійно ознайомитися з каталогом періодичних видань, а зараз цієї можливості нема. Бо пошта приїздить лише раз на тиждень, тож часу в них, ясна річ, обмаль. Спершу вона прибувала щоп’ятниці до закритого старого поштового відділення, куди й сходилися люди. Потім змінився день приїзду пересувного відділення на четвер. Андрій Давидович наголосив, що їх ніхто не попередив про новий графік роботи пошти, тож як результат — за 6 липня обласної газети «Подільські вісті» він так і не отримав. Його дружина пішла за газетами в п’ятницю, однак, як кажуть, «поцілувала замок». От і виходить, що з двох хворих пенсіонерів, бо Марія Павлівна теж хворіє, змушений йти до пересувної пошти годніший. А добиратися літній людині до призначеного місця (на чому дуже важливо наголосити!) добрих пів кілометра! Проте й наступного тижня чоловіку не привезли цього номера. Крім «Подільських вістей», він передплачує й інші газети, номери яких також не доставляли (за липень, серпень). Потім, щоправда, їх скопом привезли. Втім два номери місцевої газети й досі нема.
Однак проблемними для літніх людей, таких як Андрій Давидович, є не лише несвоєчасна доставка преси, а й одержання пенсії. За якою, до речі, знову ж таки, змушена ходити дружина, або ж вони просять свою невістку (якщо вона не на роботі) забрати її. Андрій Давидович розповів, що сам писав у липні заяву-звернення на ім’я колишнього очільника Хмельницької дирекції АТ «Укрпошта» М. В. Громова, проте йому її повернули через те, що керівник змінився. Пенсіонер навіть і додзвонився до нього, та отримав ту саму відповідь: він більше не займає цієї посади.
То що ж виходить, із вищезазначеного: літня людина, яка не може ходити, має обривати телефони, писати заяви, на які отримує відчепні відповіді працівників пошти, щоб добитися виконання зобов’язань Укрпошти перед такими клієнтами — доставляти адресно їм пенсії і газети! І замість того, щоб піти назустріч і допомогти розв’язувати це питання, пенсіонера заплели в якісь бюрократичні сіті, з яких він не може виплутатися. Звідки цей старенький дідусь знає про такі зміни, як він за поріг ледве виходить!
І наостанок, вкрай прикро чути слова Андрія Давидовича про те, що такі дії стосовно літніх і хворих громадян змушують їх відчувати себе другим сортом.
Тому сподіваємося, що голос 86-річного пенсіонера врешті буде почутий і без письмових звернень.
Gismeteo 
