Він повернувся з фронту і знову занурився у творчість, якою сповнений кожен день. Гончарний круг, за словами Миколи Величка, має свою магію, яка тримає, захоплює, надихає, позбавляє важких думок. Але попри те саме завдяки гончарній справі Микола планує створити артрезиденцію для митців, творчих особистостей, яка стала б ще й місцем реабілітації для наших бійців.
Ідея артрезиденції зародилася ще до повномасштабної війни. Село Григорівка, неподалік Старокостянтинова, де виготовляє, проводить випал гончарних виробів, дуже мальовниче. Тут протікає річка Случ, неподалік — історичні місця — Старокостянтинів, Самчики, Антоніни. З власного досвіду Микола Величко знав, як непросто знайти місце для пленерів, майстер-класів, мистецьких акцій, де можна було б втілювати ідеї і надихатися для інших задумів. І це місце, вважає Микола, для цього підходить якнайкраще. А долучитися до проєкту може кожен із нас. Гончар уже працює над виготовленням 10 тисяч горняток, реалізувавши які, і планує збудувати артрезиденцію. Кожне з горняток — своєрідний сюрприз для власника. Бо ж це — індивідуальна пропозиція, з сертифікатом на пронумерований виріб.
— Двох однакових горняток точно немає. Можуть бути схожі, але і за кольором, і за формою вони різні. Хочу, щоб людина, яка отримала його, одразу відчула: моє! Щоб кава, чай, інший напій із «Миколиного горнятка» були насолодою, сприяли хорошому настрою, добрим думкам, — каже майстер.
Дванадцять років тому колишній педагог, затим — журналіст, а ще — поет, фотохудожник захопився гончарством. Якось, під час роботи на телебаченні, знімав сюжет про гончаря. І цей народний умілець так вразив, що Микола пообіцяв приїхати колись повчитися у нього. Не одразу те сталося, але той день змінив життя Миколи Величка. Перші спроби, прагнення досконалості. Мистецькі фестивалі — вітчизняні та міжнародні, майстер-класи, визнання, премія імені Ніни Косарєвої, нова сходинка у творчості. Пошук. Втілення. Цим була позначена активна діяльність гончаря.
Свій проєкт артрезиденції Микола Величко планував запустити 24 лютого 2022 року, в Григорівці, де й народжується диво, створене його руками. Звістка про війну перекреслила цей задум. Одразу Микола пішов до військкомату, записався до територіальної оборони. І всі виготовлені раніше гончарні вироби — горнята, миски, кухлі, сувенірну продукцію — почав реалізовувати для допомоги бійцям, для закупівлі спорядження, технічних засобів, іншого для своєї частини.
А згодом Микола відправився з побратимами на передову, був командиром міномета. «Кров, піт, мозолі, холод, земля…», — так коротко описує він фронтові будні. Та коли випадав час короткого перепочинку, спільно з побратимами створювали свою фронтову гончарню. Хтось запримітив частину металевої труби, хтось — пень від зрізаного дерева, хтось — глину… І в ті миті затишшя, за якихось 10-12 кілометрів від «нуля», Микола Величко виготовляв маленькі горнята з іменами своїх бойових друзів, що стали для них найціннішим дарунком.
— Переконаний, бійцям, які повернуться з війни, потрібна буде віддушина, потрібно буде відволіктися від тих жахіть, які стоять перед очима… Ця резиденція якраз і допоможе долати негативні переживання, допоможе відновленню душевної рівноваги, — каже 45-річний Микола Величко. — Ми вже заручаємося підтримкою психологів, реабілітологів, розробляємо програми, аби хлопці тут могли зняти стрес, відпочити душею, оздоровитися.
«Сенс мого життя — дарувати людям радість», — додає майстер гончарної справи. Зрештою, стати своєрідним інвестором радості може кожен із нас, якщо замовить на сторінці Миколи Величка у фейсбуці виріб і придбає одне із 10 тисяч горняток талановитого гончаря, воїна-патріота.
Gismeteo 
