Не можу стримати обурення, не можу спокійно сприймати ситуацію, про яку розповіла моя мама — Віра Юхимівна Звірок, 87-річна пенсіонерка з села Черешенька на Деражнянщині. Багато років і аж до липня 2023 року вона передплачувала «Подільські вісті» і завжди казала, що газета для неї — весь світ. Бо айфону, Інтернету у неї не було й не буде. Саме газета несла всю інформацію з життя області та держави в село Черешенька.
Але на початку літа мамі повідомили, що доставляти газету і навіть пенсію не будуть. Скоротили листоношу, а отже, і цю допомогу для стареньких сільських людей — ліквідували. Що ж ти робиш, дорога наша владо? Як можна, та ще й під час війни, позбавляти людей, вважайте, найнеобхіднішого?!
Мамі сказали, щоб оформляла отримання пенсії на картку в Ощадбанку. А там вимагають її безпосередньої присутності для підпису, або ж оформлення необхідних документів у нотаріуса. А вона ж навіть до хвіртки ледь доходить. Ні совісті, ні співчуття та й, зрештою, нічого людського немає у тих, хто задумав знищити пошту на селі. Це так, мабуть, «стараються», щоб село швидше вимерло вщент.
Замість того, щоб підтримати стариків і навпаки — розширити послуги, зробити їх більш якісними, у них забрали останній оплот, так би мовити. Це — відверта наруга! Виходить, тисячі таких людей, як моя старенька мама, залишаються без інформації і без засобів для існування, поки діти щось «не придумають». А якщо їх немає? А якщо сил ні нащо вже не вистачає?
Навіть у Другу світову війну листи-трикутнички доставляли адресатам у руки. А зараз дожилися до такого «цивілізованого реформування», що машина не доїжджає в дальні села, прибуває лише в одну точку села, і як ви до неї «доповзете», нікого не цікавить. Тому й відмовляються люди передплачувати газети, хоча вони для них, як ковток свіжого повітря.
Треба усім разом протистояти такому безчинству, по всіх-усюдах кричати про порушення прав громадян. Поверніть поштові відділення в села! Поверніть листонош! Тієї зарплати й премій, яку отримує головне керівництво «Укрпошти», вистачить для цього. У жодній країні світу не платять за розвал. А в нас, хоч скільки вже мову про це вели, жодної реакції. Почуй, владо, нарешті простих людей, зжалься над ними.
Емоції переповнюють і добре було би, щоб і ті, від кого залежить розв’язання цієї проблеми, не вдавалися до відмовок, а взялися за роботу на користь людей.
Gismeteo 
